Постійно говорити щодо вірогідної невдачі, після чого спостерігати за героїчним спростуванням попередніх тез безпосередньо на футбольному полі — донецький Шахтар цю історію вже проходив у єврокубкових змаганнях цього року, тож двічі до тієї самої річки ввійти не зміг. Команда Йовічевіча виглядала дуже погано в переважній більшості ігрового часу першого тайму, але все ж таки вперше вразила ворота Реала на груповому етапі Ліги чемпіонів цього сезону. Суперники з жагою помсти натомість створили настільки багато моментів, що захисту "гірників" інколи можна було лишень поспівчувати. Цікавий, нехай і невдалий досвід.
Football.ua оцінює гру футболістів донецького Шахтаря у матчі на стадіоні Сантьяго Бернабеу (за 10-бальною шкалою).
Шахтар Донецьк
Анатолій Трубін — 9,0. Спостерігати за дуеллю українських воротарів на рівні Ліги чемпіонів УЄФА було справою дійсно незвичною. Певна річ, що Лунін не мав стільки ж нагод проявити власні сильні сторони, як Трубін, у площину воріт якого відбулось одразу 13 ударів, 11 із яких голкіпер Шахтаря взяв на себе. Звідси можна зробити простий висновок про те, що без Анатолія команді Ігора Йовічевіча за підсумковим рахунком було б дійсно непереливки.
Юхим Конопля — 5,5. Проблеми з правим флангом захисту Шахтаря були заздалегідь визначеними в цій грі та жодним чином не залежали від того, хто саме гратиме на цій позиції. На Коноплі зробив акцент тренерський штаб, тож він боровся як лев від самого початку зустрічі, проте Вінісіус був самим собою, і тому все одно віднаходив моменти для загострення з-під суперника. До атаки за таких умов точно не навідаєшся.
Валерій Бондар — Микола Матвієнко — 6,0. Центр захисту Шахтаря було важко оцінити після завершення цієї зустрічі через значний вплив суперників на хід матчу. Реал атакував за цікавим сценарієм, основною думкою якого було знищення фрагментів захисту донеччан у тих зонах, де опинялась атака команди Анчелотті.
Таким чином, якщо удар відбувався в центр оборони, то страждала пара центральних, якщо на фланги – то, спочатку, один із флангових виконавців, а потім уже й центр захисту. Тож робити цапів відбувайл з Бондара та Матвієнка не треба, якщо вони й опинялись у ситуаціях, у яких підсумок епізоду залежав виключно від їхніх зусиль, то, здебільшого, відзначались удалими діями.
Богдан Михайліченко — 6,5. Лівому флангу захисту "гірників" дихалось трохи легше, бо Родріго уникав протистояння з Михайліченком на швидкості за рахунок змішень до центральної зони, де перебували гравці все ж таки меншого рівня технічних та захисних здібностей. Оскільки прямого протистояння суперники не нав’язували, Богдан мав виключну можливість долучатись до розіграшу м’яча на чужій половині, і саме за його рахунок Шахтар зрештою провів єдину гольову атаку.
За манерою виконання той гол був дуже схожим на класичний пропущений м’яч Реала в Ла Лізі проти менш висококласних супротивників, що наштовхує на думку про те, що тренерський штаб донеччан передивився чимало нарізок із недоліками опонентів.
Тарас Степаненко — 5,0. Усе складно було в опорній зоні Шахтаря цього вечора. Досвідченому Степаненку паморочили голову більш швидкі опоненти, і зрештою Тарас просто не встигав за рухом м’яча, що особливо було помітно під час першого пропущеного голу. Були в опорника донеччан і проблеми з виведенням команди з-під пресингу через передачі, а також грою у відборі та боротьбою проти опонентів. Зрештою, його зняли з гри вже під завісу основного часу, хоча, якби була можливість долучити до складу Назарину, це сталося б раніше.
Мар’ян Швед — 5,5. Нападник "гірників" був тим самим воїном-одинаком, який не злякався необхідності виконувати хоча б спроби дальніх пострілів у тій ситуації, коли команда навіть не могла спокійно залишити межі власної половини. Зрештою, Швед зробив кілька непоганих прискорень у вільні зони, проте захист Реала це все ж таки не РБ Лейпциг та Селтік, при всій повазі до цих колективів.
Артем Бондаренко — 6,0. Центральний півзахисник Шахтаря може ставати за нагоди як додатковим гравцем атаки, так і допоміжним компонентом у захисті. Проти Реала, здається, немає потреби окремо вказувати на роль Бондаренка в звітній зустрічі, тож чимало моментів ми бачили його залученим до боротьби. Із цим компонентом були певні проблеми в 22-річного виконавця, бо й суперники були потужніші та спритніші одночасно, і партнери геть не повсякчас устигла підстрахувати.
Георгій Судаков — 6,0. Важкий матч для центрального півзахисника, основною роботою якого є виконання вирішальних передач в атаці. Судакову не давали простору отримати м’яч для подальшого розгортання наступів, помірна кількість утрат контролю із його боку. Щодо майстерності власноруч завершувати моменти, до спроби робити це дальніми пострілами не знаходили належного виконання, а зайти до чужих володінь було справою аж занадто складною.
Михайло Мудрик — 6,5. Шахтар у поточній конфігурації має не так уже й багато можливостей для побудування власних атак, тому, якщо суперникам удається перекрити вільне пересування Мудрика будь-яким притомним чином, то команда Йовічевіча одразу ж отримує серйозні проблеми. Зрештою, на якій секунді Михайла вперше піймали до офсайду? 5? 10? Чи 15? Немає особливого значення — Реал тоді показав, що знає як тримати зірку суперників, змусивши того повсякчас переховуватись десь за спинами центральних півзахисників.
Олександр Зубков — 7,0. Не кожному форварду навіть світового рівня бодай раз за кар’єру вдається покласти гол на Сантьяго Бернабеу боковими ножицями. Зубков віднині може сміливо записувати себе до частини славетної історії цієї величної арени, проте, на жаль, його команді зачепитись за очки це не допомогло. Критично мало простору на чужій половині мав кожен із гравців атакувальної ланки Шахтаря, тож зрештою той самий Олександр зустрічався з м’ячем усього 23 рази — найменше серед футболістів основного складу.
Іван Петряк, Данило Сікан — 5,5. Пара атакувальних гравців із великою швидкістю з лави для запасних під завісу гри здавались вимогою часу та стану справ на полі, коли ці зміни робились. Однак Реал майже одразу знову ввімкнув пресинг на заключний період, тож Петряк та Сікан на двох торкнулись м’яча 15 разів за майже півгодини ігрового часу.
Невен Джурасек, Лассіна Траоре — останні заміни від тренерського штабу Шахтаря була авантюрою підвищеного рівня ризику, і зрештою ледь не за першої ж нагод оголена опорна зону майже провалилась, однак обійшлось без болючих наслідків. За спробу грати зі сподіваннями на атаку до кінця, безумовно, варто подякувати, але до настільки відчайдушних експериментів Шахтар ще не готовий.
Бажаєте дізнаватися про головні футбольні новини першими? Підписуйтесь на наш канал у Telegram! Слідкувати за нашим сайтом ви також можете у Facebook, Instagram та Twitter.