Перед цією грою багато експертів говорило про те, що Манчестер Сіті є безумовним та очевидним фаворитом протистояння. Ми на Football.ua теж писали про крихкість нинішнього Атлетіко та збалансованість "городян". Принаймні перша гра на Сіті оф Манчестер підтвердила ці думки.
Взагалі-то в команди Пепа було вже достатньо матчів, де його хлопці домінували на протязі усіх 90 хвилин, створювали купу моментів, але в сухому залишку їх суперники здобували перемоги за рахунок кількох контр-випадів.
Якийсь час навіть здавалося, що дещо подібне може статися й на цей раз.
Сказати, що МС вчисту переграв "матрацників" по усіх статях, це не сказати нічого! Так, грати з відкритим забралом проти "Блу Мун" (до речі, самий такий банер розтягнули місцеві фани перед гімном Ліги чемпіонів, який вони традиційно освистали) було б нерозумно з боку Дієго Сімеоне. Подібна гра могла завершитися дуже не передбачувано і навряд чи на користь його колективу.
Тобто, план був дуже простим — сидіти у традиційному для великих матчів низькому блоці у п'ять захисників та насиченим центром поля й сподіватися, що десь суперник може й помилиться. Така тактика має право на життя, але не проти нинішнього Ман Сіті! Ця команда навчилася перемалювати подібних опонентів у порошок за рахунок універсалізму власної системи.
Чемпіон Англії зіграв саме так — традиційна відсутність чистої "дев'ятки" (Габі Жезус з'явився на газоні лише у другому таймі, та ще й отримав не обов'язкову жовту картку, через що пропустить матч-відповідь у Мадриді) компенсувалася постійною зміною позицій гравцями групи-атаки. Де Брюйне, Бернарду Сілва (такий собі горизонтальний "інсайд"), Стерлінг та Гюндоган намагалися грати по центральним захисникам "кольчонерос".
Білд-ап розпочинали три центрбеки "городян" — Стоунз, Ляпорт та Аке. Ми у "Напередодні" писали, що після давнішньої втрати Менді та дискваліфікації Кайла Уокера Гвардіола може дати "зелене світло" для Олександра Зінченко, проте він вирішив довіритися саме голландцю. Здається, через особливі функції, які мав Натан, а також його колега Жоау Канселу.
Португалець взагалі був чи не найголовнішою зброєю, таким собі "тузом" у каталонському рукаві. Він здійснив найбільше спроб дриблінгу (4 з 4!) у своїй команді, був корисним у руйнуванні (6 оборонних дій), а також раз за разом створював проблеми Лоді та Кондогбія на правому фланзі разом із Ріядом Марезом. Чому зброєю? Бо фланги були дуже важливою частиною тактичного плану Сіті по розхитуванню захисного блоку суперника.
Не виключно, що Пеп таким чином хотів якомога частіше лишати у ізоляції на фланзі Ренана Лоді та Шиме Врсалько, проти яких можна й потрібно не боятися грати один в один.
Родрі був єдиним "опорником", тож на його голову звалювалася серйозна відповідальність, бо в разі втрат суперники могли організовувати дуже небезпечні атаки.
Таких в Атлетіко було дві — усі у другому таймі авторства Антуана Грізманна. В одному епізоді "Маленькому принцу" не вистачило швидкості, щоб протягнути матч до ворожого штрафного майданчика, а в другому випадку Маркос Льоренте пробив точно у руки Едерсона.
Захисники Манчестера грали дуже високо, особливо під час стандартних положень, що призводило до потенційно гольових шансів "матрацників" в разі перехоплень. Забігаючи вперед, цей ризик виявився виправданим, але якщо б сталося по-іншому? Як, наприклад, на 30 хвилині, коли через підключення на кутовому позиції центрбеків довелося закривати, здається, Гюндогану та екстрено повертатися Стоунзу.
Але це все лірика, бо "індіанці" виглядали просто беззубо та ніяково попереду. Вдумайтеся, м'яч перебував на половині поля Манчестер Сіті лише 12% ігрового часу! Це колосально мало та додатково підкреслює тотальне домінування господарів в усіх компонентах.
15 — 2 по ударах, 90% точних передач (!) в "городян" проти 72% в суперника (і це при майже 700 пасах проти 300 у виконанні самі розумієте кого), 70% — 30% по володінню ігровим знаряддя, 15 — 5 по успішним спробам дриблінгу.
Дев'ять пострілів "Блу Мун" нанесла з меж карної зони.
Переможний гол Кевіна де Брюйне — це класика по Хосепу Гвардіолі. З моменту передачі Едерсона на Джона Стоунза до взяття воріт бельгійця Сіті потребував 14 секунд та усього лише чотирьох передач! Ян Облак — Едерсон — 0:1, словенець відверто пустив "мишу" поміж ніг. Ви ж пам'ятаєте, що ці хлопці колись грали разом у португальському Ріу Аве?
Така згуртована на протязі майже усієї гри оборона "Атлеті" таки дала один суттєвий збій і цього вистачило МС, щоб суворо їх за це покарати. Подивіться уважно на стоп-кадри нижче.
В момент передачі від Стоунза на Фодена Рейнілду бачить, що біля нього знаходиться де Брюйне, Врсалько відповідає за Джека Гріліша на лівому фланзі, Лоді контролює підключення Канселу, а Савіч і Феліпе слідкують за Габі Жезусом. Здається, що зараз Рейнілду має максимально щільно тримати рудоволосого бельгійця та не дозволити йому робити ривок у власну карну зону. Так мало би бути, але що робить бразилець вже через лічені секунди?
Не зрозуміло навіщо йде на Філа Фодена, тим самим даруючи Кевіну можливість відкритися у правому напівфланзі. До того ж, ця дія викликає "ефект доміно" — Феліпе змушений завадити де Брюйне нанести удар, але Сіті розігрує цю комбінацію настільки швидко, що він банально не встигає за ним. Що це було?
Так чи інакше, можна привітати Манчестер із перемогою. За тиждень на власному полі Атлетіко буде мати набагато важче завдання — не пропустити й відіграти принаймні один м'яч. Ставити подібний план на гру, як у цій зустрічі, повністю не вийде.
Манчестер Сіті — Атлетіко — 1:0
Гол: Кевін де Брюйне (70)
Манчестер Сіті: Едерсон — Канселу, Стоунз, Ляпорт, Аке — де Брюйне, Родрі, Гюндоган (Гріліш, 68) — Марез (Фоден, 68), Бернарду Сілва, Стерлінг (Габріель Жезус, 68)
Атлетіко: Облак — Врсалько, Савіч, Феліпе, Рейнілду, Лоді — М. Льоренте (Кунья, 60), Коке (де Пауль, 60), Кондогбія — Грізманн (Анхель Корреа, 60), Жоау Феліш (Лемар, 81)
Попередження: Жезус, Едерсон — де Пауль, А. Корреа, Врсалько