Шість із восьми майбутніх учасників 1/8 фіналу Ліги чемпіонів УЄФА стали відомі напередодні, тому залишалось геть небагато часу ще зачекати на той момент, коли вже весь список майбутніх команд для жеребкування наступного раунду був би оголошений. Але це тільки для нас, уболівальників, це процес потребує порівняно невеликих зусиль, тоді як чотирьом претендентам на два вакантних місця було не позаздрити.
Рівною виглядала пара дортмундської Боруссії та нідерландського ПСВ ще в момент жеребкування наприкінці минулого року, тож результат першої зустрічі взагалі нікого не здивував — нічия 1:1. Але то була гра в Ейндговені, де фанати хоча й дуже галасливі, проте в порівнянні із Зігналь-Ідуна-Парк навіть вони вимушено пасуть задніх. А отже команді Петера Боса ще було потрібно довести, що той обмін люб’язностями із суперниками на власному полі не був випадковістю.
Однак усе ж таки задавали в психологічному плані, а інакше це й не назвеш. Підопічні Едіна Терзича стартували дуже потужно, завантажили м’яч на чужу половину, провели кілька швидких атак, створили перший гольовий момент зусиллями орендованого в Челсі Матсена, а вже з другої спроби забили гол. І на все це вистало всього три хвилини ігрового часу, тоді як Санчо відзначився прицільним дальнім ударом із лівого флангу під ближню стійку.
У той період гри найголовнішим досягненням гостей можна було вважати те, що вони не пропустили другий м’яч одразу. Якось відбились — так буде більш доречно сказати, бо інакше ці потуги гри в захисті й не назвеш. Особливо гаряче було під час подвійного моменту імені Брандта-Малена на правому фланзі штрафного, і тоді тільки диво змусило м’яч обидва рази полетіти саме в Бенітеса.
Якщо б буденний уболівальник зазирнув на перегляд цієї гри саме в першому таймі, а потім перемкнувся б на битву в Мадриді, то в нього би склалось враження, що все — Боруссія спокійно там собі й вийшла до наступного раунду й ПСВ жодного супротиву цьому не чинив. Але це не так, і довести це нам мала друга половина гри.
"Джмелі" чогось вирішили, що дати суперникам контролювати м’яч та сісти в захист — це для них буде найкоротший шлях до перемоги. Проте, якби в нідерландців було хоч трохи більше впевненості в грі попереду, то для господарів би це були б якщо не колосальні проблеми, то взагалі фактично виліт ще за підсумками основного часу протистояння. Настільки все було погано для захисту Дортмунда.
Бо прилітало звідки завгодно: як не Лосано здалеку з лівого флангу прикладеться в стійку біля ближньої дев’ятки, так Тезе від межі штрафного чи де Йонг узагалі за лічені метри до воріт перевірятимуть на міцність нерви Кобеля. Швейцарець рятував свою команду навіть тоді, коли такі глиби, як Матс Гуммельс, опинялись на сідницях на газоні під час вибухового дриблінгу Бакайоко.
Тим часом Терзич почав робити заміни, одна з яких — поява легендарного Марко Ройса, мала всі шанси зіграти одразу. Подачу штрафного з правого флангу від капітана завершив у центрі чужих володінь Фюллькруг, лише з офсайду зумів випередити захисників та переграти воротаря. Якби той гол був зарахований, то це був би фініш для команди з Ейндговена. Але натомість гра продовжилась із дійсно божевільними моментами Тезе та де Йонга.
Однак гості так нічого й не змогли витиснути з власної переваги в другому таймі. А потім біля власних володінь юний захисник Бабаді просто не втримався на ногах, пропустив повз себе передачу Фюллькруга на Ройса, і Марко не пробачив. Прибив суперників на досвіді одним словом.
Фінальний свисток італійського головного арбітра Даніеле Орсато відправив до чвертьфіналу Ліги чемпіонів УЄФА дортмундську Боруссію, тоді як нідерландський ПСВ завершив міжнародні виступи в цьому сезоні.
Боруссія Д — ПСВ 2:0 (перший матч – 1:1)
Голи: Санчо, 3, Ройс, 90+5
Боруссія Д: Кобель — Джан, Зюле, Гуммельс, Матсен — Озджан, Забітцер — Мален (Адеємі, 70), Брандт (Нмеча, 58), Санчо (Ройс, 75) — Фюллькруг.
ПСВ: Бенітес — Тезе, Схаутен, Боскальї, Дест — Тілль (Лосано, 46), Жуніор (Бабаді, 86), Веерман (Пепі, 82) — Бакайоко, де Йонг, Тілльман.
Попередження: Зюле, Нмеча