Мадридський Реал випередив усіх суперників у квартеті під літерою C на груповому етапі Ліги чемпіонів УЄФА зразка сезону-2023/24. Про це з упевненістю можна говорити за підсумком домашнього протистояння "галактікос" проти чинних чемпіонів Італії, Наполі, у рамках п’ятого туру, яке завершилось перемогою господарів Сантьяго Бернабеу з рахунком 4:2.
Реал Мадрид — Наполі. Звіт про матч
Про події звітної зустрічі можна говорити достатньо довго, бо їх, як і забитих м’ячів, виявилось удосталь навіть для найбільш вимогливих футбольних уболівальників.
Українську ж футбольну спільноту цього вечора цікавило лише одне питання — виступ українського воротаря Андрія Луніна, якого головний тренер Карло Анчелотті вирішив використати в стартовому складі. І це при тому, що прямий конкурент нашого співгромадянина, Кепа Аррісабала, уже завершує свій процес відновлення від травми й незабаром повернеться до кадрової обойми.
І одразу ж читача цікавитиме головне питання — чи залишився італійський фахівець задоволений своїм вибором? Рахунок на табло, що містив факт двох пропущених Реалом м’ячів, каже нам, що могли виникнути певні запитання. Помірна оцінка статистичний порталів — Sofascore дали 6.2 бали, WhoScored узагалі прибив — 5.9, а FlashScore поставив дещо вищі 6.4 — залишають нас із змішаними відчуттями неоднозначності в системі оцінювання показників виступів гравців.
Суб’єктивно, це матч для Андрія був слабшим за кілька попередніх, і цьому є доволі логічне пояснення. А що робили суперники для того, аби перевіряти реакцію воротаря Реала? Наполі завдав три удари в площину воріт за гру — Андрій витягнув один із них у першому таймі, а також пропустив по одному голу в кожні з воріт. І це все. Кадіс і той спромігся завдати на один постріл більше, як і Валенсія, а Брага з сімома ударами, що, взагалі екзамен влаштувала Луніну, так виходить?
Окрім цих прямолінійних показників, ми не бачимо більше жодної статистичної інформації, окрім того, що Лунін 22 рази торкався м’яча та віддав 16 із 19 точних передач (3 з 6 були довгими), ми не бачимо. То про що це говорить? Два пропущені м’ячі на табло, і це значить, що нам потрібно розглянути підстави для них окремо.
Перший гол. Це взагалі "чистий" Реал. Хвіча на дев’ятій хвилині завдав удару в захисника, після чого йому дали спокійно забрати відскок та подати на дальню стійку.
Паралельно гравці мадридського клубу втрачають своїх суперників під опікою, розсипаються на окремі непов’язані один з одним елементи, а Ді Лоренцо робить фірмове забігання та скидає м’яч на Сімеоне. Команда Анчелотті за сезон таких м’ячів пропускає чималу кількість.
Вибачте, якби Лунін і в цьому епізоді врятував би ворота, то про яке повернення Кепи в стартовий склад ми тоді взагалі говоримо. Гол точно не "воротарський", а отже й розбирати нічого.
Більш робочий для голкіпера момент — наступний удар Сімеоне, що стався на 24 хвилині з правого флангу штрафного.
Знову можна побачити відсутність щільності під час персональної опіки від захисників Реала (тут — Антоніо Рюдігер), після чого відбувається зовні не небезпечний удар у кут, де й перебуває воротар. Наслідок прогнозований — порятунок воріт.
І от щоб у подальшому подібні ситуації виникали біля воріт Андрія — ні, цього точно не було, тому є сенс одразу переходити до другого пропущеного м’яча й подивитись на чергові хиби в захисті Реала постфактум.
Другий тайм щойно розпочався, Наполі виявляє бажання атакувати, тоді як мадридський колектив думками ще в роздягальні й відбивається так, як це йому вдається. Зачепитись за підбирання з першої спроби не вдається, м’яч повертається на фланг до Ді Лоренцо, і тут уже капітан Наполі робить рішучий крок.
Закинув пас до штрафного на Замбо-Ангісса, якого має перехоплювати Алаба, але в нього щойно забрали вільного Зелінські поблизу, тоді як Кроос планує забирати на себе хибний ривок Політано та вже втрачає Андре-Франка за спиною, а Менді чомусь забуває, що суперників інколи треба зустрічати раніше, аніж вони щось зроблять. Загалом, розсипались неначе картковий будиночок.
Дивом потім удалось заблокувати простріл до вільного центру штрафного, де хтось із трикутника Зелінські – Хвіча – Осімген точно мав завдати удару. До речі, дивний вибір позиції від Луніна, який наче й намагається закрити спочатку ближній кут, але занадто притискається до стійки, тому на рикошет зреагувати стає виключно важче. Але то динаміка — річ тонка.
Більш цікава реакція захисту Реала далі, який стоїть та чекає на повторну спробу прострілу, неначе Замбо-Ангісса більше немає вибору. А він мав, тому й пробив на силу повз Андрія, який саме повертався назад до стійки, тоді як м’яч полетів туди, де він перебував за мить до цього.
Загалом, сукупність маленьких недопрацювань, які зрештою ледь не наразили команду на великі проблеми. На щастя, для Реала, подібного більше в грі не траплялось, і навіть за кількома перехопленнями подач із флангів від Луніна можна було спостерігати виключно в першому таймі.
А висновок із цієї гри буде простим — Кепа повернеться, хочемо ми того, чи ні. Бо Анчелотті так вирішив, а він у Реалі, поки що, бос та відповідальний за результат, тому може вчиняти на власний розсуд. У будь-якому випадку, не треба буде довго шукати, аби віднайти подібні пропущенні голи в цьому сезоні й у Аррісабалаги, тож великого розчарування фанати Реала не мають відчувати. Загалом — Андрій зіграв нормально, але захист його цього разу підтримував не дуже охоче, що також трапляється не вперше.