Помста Реала за 1981 рік: як одна помилка Ліверпуля коронувала хлопців Анчелотті

Getty Images

Football.ua підбив підсумки видовищного паризького протистояння.

Фінал Ліги чемпіонів між Реалом та Ліверпулем очікувався із особливими емоціями. З одного боку справжня машина Юргена Клоппа, котра трохи загальмувала на фініші сезону, але все ще складає цільне враження команди майже без слабких місць, з іншого — мадридці під керівництвом Карло Анчелотті, які всупереч усім прогнозам провели неймовірну кампанію, особливо у головному єврокубку.

Так, "вершкові" "Татка" Карло більшість часу виглядали менш цілісно за ПСЖ, Челсі та Манчестер Сіті, але в певні моменти втискали педаль газу, вносячи хаос у гру суперника. Цьому Реалу дуже комфортно грати саме в такій хаотичній грі, де тактика й системна побудова відходять на задній план. Мадрид — справжні королі епізодів. Їм не потрібно багато моментів, щоб забити і ця особливість була критично важливою для королівського клубу перед фіналом.

Чотири роки тому у київському фіналі саме Реал був фаворитом матчу, але з того моменту "червоні" перетворилися у справжнього монстра, котрий щороку претендує на найвищі місця (не рахуючи минулого сезону!), що помітно змістило вектор фаворитизму у цій парі.

Історія відносин RM та LFC у Лізі чемпіонів має декілька цікавих сторінок. Перш за все, варто відзначати абсолютно рівний баланс зустрічей, який сформувався перед грою у Парижі.

У фіналі КЄЧ 1981 року Ліверпуль переграв "бланкос" із мінімальним рахунком завдяки голу Алана Кеннеді на 82 хвилині. Та гра була дебютним зіткненням двох грандів у єврокубках.

У вирішальній грі ж 2018 року смак перемоги відчули вже мадридці — 3:1. Так-так, саме тоді, коли Серхіо Рамос на полі НСК Олімпійського зламав Мохаммеда Салаха у першому таймі, а по перерві почав чудити Лоріс Каріус. Спершу він подарував м'яч Каріму Бензема на рівному місці, а у ендшпілі не зумів відбити не самий потужний удар Гарета Бейла.

Валлієць тоді ще й забив неймовірний красень-гол через себе після подачі Марсело. З тих пір справи Гарета лише погіршуються із кожним сезоном, тож навряд чи варто було очікувати його появу у столиці Франції. Якби не валяв дурня, то міг би замахнутися на рекорд Кріштіану Роналду у фіналах ЛЧ. Зірковий португалець наразі має чотири взяття воріт і навряд чи у найближчий час зуміє збільшити ці цифри, а ось Бейл має три результативних удари. Забігаючи вперед, на полі він так і не з'явився!

Якщо ж говорити про інші зіткнення команд, то до фіналу тут Реал нещодавно встиг вийти уперед за рахунок перемоги із загальним рахунком 3:1 у чвертьфіналі минулорічної Ліги. До цього Ліверпуль розбив суперника із загальними 5:0 у 1/8 розіграшу-2008/09, а п'ять років потому на груповому етапі "вершкові" помстилися мерсисайдцям — 3:0 та 1:0.

Додаткових інтриг у протистоянні було теж хоч відбавляй. Салах дуже хотів помститися Реалу за той самий фінал у Києві, Карім Бензема, котрий наразі є найбільш реальним претендентом на Золотий м'яч, за рахунок перемоги міг би вивести себе у кандидати №1 на цю нагороду. У вирішальних зустрічах саме у Парижі за участю іспанських команд тричі з чотирьох спроб тріумф святкували саме представники Піренеїв — Реал у 1965-ому (4:3 проти Реймса) та 2000-ому (3:0 проти Валенсії) та Барселона у 2006-ому (2:1 із лондонським Арсеналом).

Єдина ж поразка іспанців сталася знаєте коли? Саме у згаданій вище зустрічі 1981 року, коли Ліверпуль переміг Реал.

Не забуваймо й про те, що "червоні" могли повторити власне досягнення с сезону-2000/01, коли їм підкорився кубковий хет-трик (Кубок Ліги та Англії, Кубок УЄФА), але "вухастик" все ж набагато більш престижна нагорода, аніж КУЄФА, погодьтеся.

Закінчуємо із історичними паралелями та переходимо до головної страви.

Початок гри затягнувся через заворушення фанатів Ліверпуля із місцевими службами правопорядку. Деякі ЗМІ писали про пошкодженні турнікети, які стали каталізатором того, що багато вболівальників без квитків на матч прорвалися на арену. Добре, що обійшлося без повторення трагедії на Гіллсборо — чорної сторінки у історії "червоних". Принаймні, подібним інцидентам точно не місце на подібному рівні! Французьким організаторам великий та жирний "мінус"!

Перший тайм у Парижі нагадав типовий шлях Реалу цієї ЛЧ. Мадридці більшу частину сорокап'ятихвилинки змушені були оборонятися під тиском команди Клоппа. Ліверпуль активно пресингував суперника, а Джордан Хендерсон та Тіаго Алькантара допомагали трійці нападу Салах-Мане-Луїс Діас, формуючи першу лінію пресингу.

"Вершкові" вийшли у стандартній формації 4-3-3 у позиційному нападі, але був один нюанс. При захисті схема Мадриду приймала форму, скоріше, 4-4-2 — Карло Анчелотті в черговий раз довірився руйнівнику Федеріко Вальверде, який грав по усій правій бровці за підтримки Дані Карвахаля, котрий є вразливим місцем "бланкос". Згадайте хоча б, що із ним витворяв Кіліан Мбаппе.

Тоні Кроос традиційно допомагав захисникам під час підключень Карвахаля або Ферлана Менді до атаки, ситуативно сідаючи між Алабою та Мілітао, а також допомагаючи при білд-апі. Німець назбирав 61 передачу за перший тайм (найбільший показник для гравців Реалу у перші 45 хвилин), що додатково підтверджує тезу про його залученість у гру своєї команди.

Лука Модріч теж традиційно встигав усюди.

Головне питання, яке потрібно було вирішити "Таткові" Карло та його візаві Юргену Клоппу — фланг Вінісіуса у контексті його протистояння із Трентом. Було зрозуміло, що англійцю була потрібна підстраховка під час його підключень уперед, тож "Клоппо" прийняв доволі вдале рішення. У старті вийшов не Жоель Матіп, а Ібраїма Конате, який висувався за бразильцем та максимально обмежував йому вільний простір. Допомагали й габарити француза, а також його швидкість. Нещодавно статистичний портал Opta випустив матеріал про найшвидших гравців Прем'єр Ліги цього сезону, де Конате опинився на четвертому місці, тож вибір німецького фахівця на користь екс-гравця Лейпцига був очевидним та логічним ще й з цієї причини. Але давайте про це трохи згодом.

Ліверпуль дозволив Реалу нанести перші удари по воротах у першому таймі лише перед самою перервою, до цього мадридці не могли створити абсолютно нічого біля воріт Аліссона. Наприклад, станом на 22 хвилину зустрічі "червоні" нанесли одразу п'ять пострілів з меж штрафного майданчика та десять усього.

Якби не величний Тібо Куртуа із його традиційними неймовірними сейвами, то мерсисайдці точно забили б принаймні один гол.

Ось хто дійсно перетворився із гидкого каченяти у прекрасного лебедя буквально за останні два сезони. Згадайте усю критику в його адресу у кінці пригоди із Челсі, згадайте, як він починав у Реалі і ось безліч надважливих порятунків у цій Лізі чемпіонів, в особливості, фантастичні дев'ять сейвів у фіналі (рекорд фіналів Ліги чемпіонів!)! Просто красень! Його колега ще з лондонських часів Еден Азар нервово курить у стороні:-) Тібо, нагадаємо, програв вирішальний матч саме "вершковим" у складі "друзів" з Атлетіко у 2014 році і ось довгоочікуваний тріумф.

У другому таймі ситуація на полі не змінилася. Ліверпуль заслуговував на взяття воріт, але Куртуа та компанія героїчно відбивалися — дев'ять заблокованих пострілів.

А ось Реалу вистачило лише одного моменту, щоб вирішити долю цього протистояння та усього турніру на власну користь. Повернімося до протистояння на правому фланзі Ліверпуля.

На 59 хвилині мерсисайдці допустили одну єдину помилку, яка коштувала їм трофею. Реал побудував атаку через правий фланг. Ендрю Робертсон застряг у високій позиції, тож Ліверпуль змушений був за ланцюжком відтягнутися для підстраховки зони шотландця. Вірджил ван Дейк грав по автору вирішального асисту Федеріко Вальверде, Ібраїма Конате — по Каріму Бензема. А ось що робив Трент Александр-Арнольд у гольовому епізоді "бланкос" не зрозуміло. Жодного разу він не подивився собі за спину, навіть в останній момент, коли уругваєць готувався виконати простріл у штрафний майданчик "The Reds", тим самим лишивши у ізоляції Вінісіуса, який мав достатньо часу та можливостей оцінити епізод та підготувати каральний постріл.

Що це була за прострація від англійця — лише одному йому зрозуміло.

Юрген Клопп зробив усе можливе для того, щоб перевернути гру на 360 градусів. Ліверпуль перебудувався на 4-2-3-1 з виходом на поле Діогу Жоти, Набі Кейта та Роберто Фірміно, але Реал компактно оборонявся у п'ять захисників. Каземіро ситуативно ставав фактично третім центральним захисником.

Ось так Реал довів справу до перемоги. El Madrid nuncio se rinde: "Мадрід ніколи не здається!". Цим гаслом можна охарактеризувати увесь сезон-2021/22 у виконанні підопічних Карло Анчелотті. На кожній стадії ніхто не вважав його команду фаворитом, але вона всупереч усілякій логіці та статистиці продовжували вибивати з ЛЧ одного фаворита за іншим — галактичний ПСЖ, діючого володаря трофею Челсі, машиноподібні Манчестер Сіті та Ліверпуль.

Дуже шкода "червоних", які зіграли дуже якісний матч, але у іграх проти королівського клубу можна перемогти лише королівським способом, тобто зіграти не просто ідеальну, а надприродню гру! Інакше він точно знайде цю шпаринку, цю рятувальну соломинку, за яку вчепиться зубами та перегризе горлянку абсолютно любому опоненту.

У настільки ідеалізованому світі сучасного футболу частенько хочеться побачити старий/добрий олдскул, коли усі ці тактичні нюанси та метрики в більшості не відігравали особливого значення, а команди грали нехай в хаотичний та простий, але романтичний футбол. Цей Реал — саме такий колектив. Футбол, хай йому грець!

Особливо символічно, що кубок першим здійняв над головою, точніше, пишною шевелюрою, Марсело, котрий залишає Сантьяго Барнабеу у статусі найтитулованішого гравця в історії мадридського Реалу, на самій мажорній ноті!

На останок трохи статистичних даних.

Карло Анчелотті став першим тренером у історії футболу, який чотири рази виграв "вухастика" у якості головного тренера — двічі з Міланом (2003, 2007) та двічі із мадридським грандом (2014, 2022)! Не забуваймо й про два кубки чемпіонів із "россонері" у якості гравця.

Карім Бензема, судячи з усього, виходить у лідери в перегонах за Золотий м'яч. Каземіро провів черговий космічний матч (73% точних передач, 1 вдала спроба дриблінгу, 5 виграних єдиноборств, 4 відбори, три перехоплення, три виноси та блискуча робота без м'яча).

Тібо Куртуа визнаний найкращий гравцем фіналу. До голкіпера збірної Бельгії подібна честь випадала лише Оліверу Кану (фінал 2001 року проти Валенсії) та Едвіну ван дер Сару (2008 рік проти Челсі).

Андрій Лунін став третім українцем, що перемагав у головному єврокубку після Андрія Шевченка (а хто був його тренером, пам'ятаєте?:-)) та рекордсмена за кількістю матчів за збірну України, якого згадувати не будемо. В Андрія Демченка є фото з "вухастиком" у складі Аякса з 1998 року, але офіційно він не є переможцем того турніру із амстердамцями.

Мадридський Реал виграв усі вісім фіналів у епоху саме Ліги чемпіонів та 14 КЄЧ/ЛЧ загалом!

Бензема, Карвахаль, Модріч, Бейл, Кроос, Каземіро, Марсело, Начо та Іско повторили рекорд Кріштіану Роналду за кількістю перемог у ЛЧ — по п'ять! Бейл ще й став першим британським гравцем, якому підкорилося подібне досягнення!

Реал помстився "червоним мерсисайдцям" за поразку у фіналі 1981 року саме тут, у Парижі!

Крутезним вийшов цей сезон у головному єврокубку, погодьтеся. І нащо вам та Суперліга, коли команда, яка програла Шерифу удома на груповому етапі та постійно знаходилася на межі від вильоту, перемогла тих, хто вважався головним фаворитом турніру?!

Ліверпуль — Реал 0:1
Гол: Вінісіус, 59

Ліверпуль: Аліссон — Александер-Арнольд, Конате, Ван Дейк, Робертсон — Гендерсон (Кейта, 77), Фабіньо, Тіаго (Фірміно, 77) — Салах, Мане, Діас (Жота, 65).

Реал: Куртуа — Карвахаль, Мілітао, Алаба, Менді — Модріч (Себальос, 90), Каземіро, Кроос — Вальверде (Камавінга, 85), Бензема, Вінісіус (Родріго, 90+2).

Попередження: Фабіньо
  Rambler's Top100