Загадкова фiлософiя

Луи ван Гаал, Getty Images

Прихильники Манчестер Юнайтед весною не почують гімн Ліги чемпіонів — в матчi з Вольфсбургом Дияволи, маючи непогані шанси на продовження прописки, все ж зазнали фіаско.

То чому ж МЮ попрощався із найпрестижнішим турніром сучасності? Спробуємо проаналізувати через призму філософії.

"В мене немає схеми, зате є філософія. Моя філософія – бути "гнучким" тренером". Ця цитата, сказана Луї ван Гаалом, давно стала крилатою, але не прижилася в Англії. Суть його філософії ґрунтується на дисципліні, комунікабельності та згуртуванні колективу. Це, звісно, необхідні моменти, які допомагають налаштувати атмосферу у роздягальні, однак є малоефективними під час гри. Якщо трактувати правильно, тренер виступає тонким психологом, втім, як зрозуміло зі слів нідерландця, особливо не переймається тактикою. Чи, можливо, створює подібне враження для опонента, аби приховати справжні мотиви? Як? 

З моменту призначення ван Гаала в МЮ пройшло півтора роки і він і досі не соромиться спекулювати власною філософією, яку, ніби то, не розуміють його підопічні. Зараз все це дуже схоже на популізм і банальні відмовки, на кшталт, "голи на останніх хвилинах не рахуються". Якщо так поміркувати, то і Блохін виглядає вельми гiдним філософом. 

Тому, в унісон із невдалими поєдинками, тренер манкуніаців продовжує гнути свою лінію. І справді, на цьому наголошував Ді Марія, коли покидав Олд Траффорд, але чомусь гра аргентинця в ПСЖ подібних запитань не викликає. Типу, Лоран Блан кращий? Навряд чи.  

Взагалі, своїми міркуваннями та трансферною політикою Король Луї фактично зґвалтував кожну ланку команди. Поява низки висококласних виконавців і їхнє неприйняття "філософії" доводить те, що й сам ван Гаал уже й не вловлює її суті. Колективу, як такого, ми не бачимо, гри теж. Як можна нав’язати своє міркування команді, склад якої регулярно і кардинально змінюється? Правильно – ніяк. Так, нідерландець взяв важку ношу реформувати Юнайтед, але, схоже, ця ноша і йому не під силу. Він постійно випробовує різні тактичні схеми, але не може знайти свій варіант – це обумовлено тим, що "кістяк" "сируватий", гравці не зіграні і не знають, якби це абсурдно не звучало, який футбол демонструвати. Минулоріч коуч практикував 3-5-2, але швидко відмовився, бачачи як його дует щойно придбаних захисників Блінд-Рохо, вкупі із Джонсом, просто губляться на полі. 

Трансфери Мартіаля, Шнейдерлена, Депая, Швайнштайгера, Дарміана та Ромеро обійшлися цього літа орієнтовно у 130 мільйонів фунтів стерлінгів. Керівництво клубу, витрачаючи такі скажені гроші, закономірно поставило завдання – нав’язати боротьбу за чемпіонство та якомога далі пройти у Лізі чемпіонів. Словом, доволі реально. Проте, остання гра проти Вест Хему, та позавчорашній виліт чи швидше прохід у Лігу Європи наштовхнув на думку, що ван Гаалу пора на вихід. У сезоні 2014/15 цілі були зовсім іншими і очікування відповідно теж, тому на деякі речі спокійно заплющували очі. Тепер ми живемо по-новому, але не розібралися з безладом? Скажете, що ван Гаал ні причому? Подивіться на Клоппа, і все стане зрозумілим – одіозний німець не боїться визнавати помилок, готовий виправлятися і дає результат тут і зараз. Так, програв Ньюкаслу, але в очах читається вогник і бажання реваншу. Де характер у ван Гаала і його Манчестера, де, врешті-решт, вогник?

Манчестеру, на диво, не вистачає креативу в атаці. Це попри той факт, що команда впродовж усього групового циклу переважала візаві за контролем м'яча — середній результат складає понад 60 відсотків, але, на біду, таке досягнення допомогло лише частково. Не так давно це красномовно підкреслив Пол Скоулз, іронізуючи, мовляв, ван Гаал не хоче, щоб Юнайтед обігрував суперників та забивав голи. Якщо звернути увагу на статистику, то, дійсно, манкуніанці у Прем'єр-лізі посідають останню сходинку за ударами – тільки 99 за п'ятнадцять турів. В Лізі чемпіонів картина трохи краща – у вісьмох поєдинках завдано 98 ударів, та це аж ніяк не додає якоїсь переваги, зважаючи на такий прикрий фініш. Утримання м’яча і тотальний контроль нічого не гарантують, а як казав Лобановський, "футбол без результату ніколи не залишає задоволення". Шість голів за ввесь груповий етап – це вкрай мало для такого гранду як Юнайтед. Депаю та Антоні треба час, щоби порозумітися.

З обороною теж великі проблеми — хоч цього Луї не приховував — МЮ у перші п'ятнадцять хвилин пропустив 4 голи. Це рекорд у квартеті – он геній воротарської справи Акінфеєв діставав із сітки на один менше, а ПСВ та Вольфсбург – по одному. Тобто, про який успіх можна говорити, якщо вже у дебюті суперник диктує свої ж умови? У Ейндховені було втрачено Люка Шоу, як два тижні — Маркоса Рохо, тому довелося залучити Варелу, оскільки виник дефіцит із лівоногими захисниками. Усі матчі відіграли Дейлі Блінд та Кріс Смоллінг. Чималого каламбуру натворив на правому фланзі захисту Дарміан – через його помилку ПСВ зусиллями Нарсінга і переміг у себе вдома. Лестьєнн, якому італієць "подарував" сферу, вміло адресував її Лусіано і – гол. Одну із найгірших оцінок Маттео отримав і у матчі-відповіді з Вовками. 

В МЮ відсутня гармонія між усіма лініями команди, немає балансу та концентрації. Якщо замислитися, то перша дуель проти Вольфсбурга була виграна завдяки майстерності Хуана Мати, що спочатку реалізував пенальті, а потім віддав космічний асист Смоллінгу. Шнейдерлен  та Блінд, у епізоді із голом Каліджурі, навіть не зметикували, що й до чого – так просто і швидко Даніель із Крузе "розпечатали" ворота Де Хеа. 

У Москві манкуніанці неочікувано для себе зустріли агресивний пресинг з боку ЦСКА, але вже у другому таймі вирівняли становище. На Олд Траффорд нічийна гра трималася практично до останньої десятихвилинки, але помилка росіян допомогла Фелаїні, Лінгарду та Руні пошити у дурні ввесь захист і останньому з кількох метрів "прошити" Акінфеєва. 

Вирішальний матч з німцями ван Гаал повністю провалив і закономірно "вилетів" із Ліги чемпіонів. Голу Мартіаля він має завдячувати двом факторам: індивідуальній грі вищезгаданого Хуана Мати та незграбності Данте, що помилився при створенні пасивного офсайду. 

Неприємно вразила лінія півзахисту – Швайнштайгер постійно не встигав за Дракслером, у результаті чого Юліану та Крузе вдалося "змайструвати" другий гол. Бастіан буквально розчинився і ледь не "привіз" ще одне взяття воріт у епізоді з пасом на Шюррле. 

Як бачите, майже всі новачки підвели у найвідповідальніших поєдинках. Так, це їхня вина, але відповідальність мусить взяти ван Гаал і нарешті пояснити, чому філософія не спрацювала і що воно, власне, таке.  Конкретика – напрацьовані схеми, тактика  - не простежуються і очевидно, що найтитулованіший клуб Туманного Альбіону і досі шукає свою гру. 

"МЮ перетворюється на середняк", — знову із цілком справедливою критикою не забарився Скоулз. 

У 2011 році англійці теж скандально покинули Лігу чемпіонів, але тоді колективом керував сер Алекс Фергюсон, авторитет якого беззаперечний — не дивлячись на те, що у групі перебували Оцелул, Бенфіка та Базель. Такого авторитету ван Гаал не має і був зобов’язаний привести фанатам євровесну будь-якою цiною. Євровесна таки буде, але, як то кажуть, другосортна. Чого у такому випадку можна очікувати? Прогнозую "злив", адже, якщо розставити прiорітети, то у другому колі АПЛ розпочнеться просто спека, а сезон можна врятувати тільки чемпіонством. Кому треба та Ліга Європи?

 
Rambler's Top100