Київське Динамо продовжує прокладати свій шлях до основного раунду Ліги чемпіонів УЄФА, але минулими вихідними до цього процесу додався один важливий нюанс. Команда Олександра Шовковського тепер живе ще й у реаліях української Прем’єр-ліги, а це додаткове навантаження та додаткові виклики в плані логістики.
Наприклад, до першого матчу проти кіпрського Пафоса в третьому відбірковому раунді столичний колектив готувався в контексті нещодавньої важкої перемоги над рівненським Вересом (1:0), тоді як у суперників було більше часу на перепочинок, оскільки їхня національна першість ще не встигла стартувати.
Утім, лише цим фактом пояснити слабкий початок гри від команди Шовковського на номінально власному полі в Любліні було б дуже необачно. Суперники гарно підготувались до гри та залучали як активний пресинг, так і свої швидкі переходи з оборони до атаки, а гравці Динамо просто не встигали всі ці маневри перехоплювати. На додачу гравці Пафосу ще й устигали повсякчас грубо грати індивідуально в епізодах боротьби без м’яча, за чим не завжди міг простежити арбітр.
І пробивати по власних воротах кияни суперникам також дозволяли, як, наприклад, Жажі ще на самому початку гри, чи подарунок на голову Танковичу поблизу до воротарського, про який також не треба забувати. На противагу цьому — один лишень дальній постріл Бражка, який хоч трохи був близьким до цілі, але в площину воріт не припав.
Так тривало десь до середини першого тайму, після чого кияни нарешті почали прокидатись і перехоплювати ініціативу. Кіпрська команда до цього виявилась не надто готовою, тож цілком могла й пропустити на 36 хвилині в контратаці, яку завершив удар Дубінчака з лівого флангу штрафного в ближню стійку. Хоча там просто напрошувався пас на порожні для Ваната, але прокрутити назад утрачений епізод неможливо. На жаль.
Бо те, що ми побачили в другому таймі у виконанні киян, це вже було за межею розуміння. Знову провал на початку, коли чемпіони Кіпра аж занадто нахабно володіли м’ячем поблизу воріт Нещерета. Добре, що до загострення не дійшло, а навіть навпаки — Ярмоленко непогано вибухнув у свої літа ривком на правому фланзі до штрафного, але на завершення пробив повз дальню стійку.
Невдовзі після цього виник один із найбільш суперечливих моментів у грі загалом — Лукассен таки догрався в жорстку боротьбу проти Ваната до того, що пішов на контакт проти суперника, коли той мав отримати пас Ярмоленка до правого кута воротарського з глибини. Мав, але не отримав до моменту зіткнення з ногою суперника, тож правила переваги на м’ячі цього епізоду не стосувались — це не точне формулювання думки головного рефері із Швейцарії Сандро Шерера, але якщо й було, через що скасовувати першочергове рішення, то тільки через це.
І проблема Динамо полягає в тому, що ось цей момент, а також перший удар у площину воріт суперників аж на 73 хвилині зусиллями Бражка здалеку до рук воротаря — оце й усе, на що команда Шовковського спромоглась у другому таймі. А потім стався кутовий на правому фланзі на 84 хвилині, який кияни розіграли таким чином, що виникла контратака суперників, яку на діаметрально протилежному боці поля завершував у штрафному удар Андерсона в дальній кут. Цей вечір міг стати грішим тільки в тому випадку, якби згодом ще й удар Кіни приблизно з тієї ж позиції зайшов у сітку воріт Нещерета. Добре, що хоч цього не сталось.
Матч-відповідь поміж кіпрським Пафосом та київським Динамо відбудеться 12 серпня.
Динамо Київ —
Пафос 0:1
Гол: Андерсон, 84
Динамо Київ: Нещерет — Тимчик, Д. Попов, Михавко, Дубінчак — Михайленко (Кабаєв, 66), Бражко, Піхальонок (Буяльський, 79) — Ярмоленко (Волошин, 66), Ванат, Шапаренко.
Пафос: Неофітос — Гольдар, Шуньїч, Лукассен, Пілеас (Ланга, 88) — Пепе, Танкович (Андерсон, 68), Драгомір (Сема, 82) — Коррея, Оршич (Кіна, 82) — Жажа (Бруну, 68).
Попередження: Михайленко, Шапаренко — Танкович, Пепе, Кіна