Розіграш основного раунду Ліги чемпіонів УЄФА в його оновленому форматі продовжився й для чинного чемпіона України донецького Шахтаря. І оскільки ми говоримо про матчі вже четвертого туру, то фактично перебували на екваторі цього етапу. А отже, настав час збирати назад каміння, які команди так старанно до цього розкидали впродовж останніх двох місяців.
Зокрема, у звітній ігровий день "гірники" зустрічались із чинним чемпіоном Швейцарії Янг Бойзом у статусі двох команд, які ще жодного разу не перемагали за три попередні тури, а також мали проблеми на внутрішній арені. Очевидно, що в "жовто-чорних" вони були значно більш суттєві, адже "гірники" хоч тримались поблизу групи лідерів нинішніх чемпіонських перегонів, тоді як колектив із Берна не тільки змінив головного тренера, а й досі перебуває в підвалинах турнірної таблиці.
Ще один важливий момент об’єднував ці дві команди до братерства за нещастям — відсутність забитих голів у цьому розіграші Ліги чемпіонів. Але перший тайм цього матчу дозволив їм покращити власну статистику. Шахтар при цьому починав гру доволі непогано — витримали стартовий тиск суперників, після чого самі почали пресингувати, Янг Бойз помилявся, але ударам Егіналду та Зубкова трохи не вистачало рішучості.
І наче все було непогано, як на 27 хвилині Бондаренко відверто привіз перед власним штрафним, і з відскоку від Ньяссе дальнім ударом поміж ніг Бондарю в центральній зоні перед штрафним відзначився Імері. Які сценарії намагався прочитати Різник у своєму стрибку при цьому — то вже нехай голкіпер "гірників" сам пояснює після гри, бо відверто перемудрив.
Епізод, звісно, прикрий, проте Шахтар, на щастя, довго сумувати не дав. Нарешті ми побачили того Георгія Судакова, якого всі хотіли б бачити в попередніх іграх, — такого, щоб сам вирішував долю епізодів. Спочатку з передачі Кевіна на лівому фланзі на 31 хвилині відзначився прострілом на порожні ворота для Зубкова, а потім на протилежному боці поля знову зіграв із тим самим бразильцем у стінку, після чого виконав дальній удар під ліву стійку.
Варто зазначити при цьому, що в Янг Бойза ще до першого гола справдився, напевно, найгірший жахастик тренера Жоеля Маньїна, коли на рівному місці травмувався капітан Беніто, що означало фактично десятого гравця лінії оборони з пошкодженням для "жовто-чорних". І саме коли гості перебували в меншості, Шахтар цим холоднокровно скористався, а під завісу тайму був ще один неприємний епізод із ударом головою від Ганвула з близької відстані, але пощастило — м’яч пройшов над воротами.
У другому таймі ми побачили явно не продовження атакувального футболу, яке хотіли б побачити у виконанні Шахтаря. Хоча починали доволі цікаво — моменти Зубкова та Бондаренка, але знову на заваді голу стало погане виконання ударів. А от далі суперники почали проводити ротацію й дуже якісно посились на контратаках за рахунок цього.
Стало важко стримувати тиск від Янг Бойз, але у Шахтаря був Бондар у центрі оборони і цього разу цим фактом дійсно можна було пишатись. Валерій перехопив усе, що тільки проходило повз нього, і які сильні сторони має нападник Ганвула, ми так і не дізнались. На щастя, певна річ. Зрештою, нервові хвилини змінились довгоочікуваною радістю, але зупинятись на цьому буде фатальною помилкою, хоча далі буде тільки важче.
У наступному турі донецький Шахтар зіграє в гостях у нідерландського ПСВ, тоді як швейцарський Янг Бойз прийматиме бергамаську Аталанту.
Шахтар — Янг Бойз 2:1
Голи: Зубков, 31, Судаков, 41 — Імері, 27
Шахтар: Різник — Конопля, Бондар, Матвієнко, Педріньйо Азеведо — Бондаренко (Степаненко, 90+2), Криськів (Франьїч, 90+2), Судаков — Зубков, Егіналду (Сікан, 68), Кевін.
Янг Бойз: Келлер — Атекаме, Лаупер (Сміт, 62), Беніто (Лакоми, 33), Блум — Малеш (Віржиньюс, 62), Угринич, Ньяссе, Коллі (Елія, 62) — Імері (Монтейру, 46), Ганвула.
Попередження: Конопля — Блум, Атекаме, Ньяссе