Під час просування змін у форматі розіграшу єврокубків нам обіцяли, що кількість яскравих афіш та запеклих протистоянь збільшиться, і в це важко не вірити, судячи з досвіду перших турів. Спочатку ми побачили римейк, зокрема, стамбульського фіналу0205 поміж Міланом і Ліверпулем, нехай і без приголомшливої розв’язки, а вже в третьому турі нам випала можливість освіжити в пам’яті вирішальну гру минулого, ще "нереформованого" розіграшу.
Мадридський Реал проти дортмундської Боруссії. У цієї пари команд є небагато сторінок у історії стосунків, проте кожна з них неодмінно ставала яскравою. Цього разу на Сантьяго Бернабеу планувалось написати ще одну подібну, і очікування від цієї гри були дуже високими. Команда Карло Анчелотті в статусі чинного володаря трофею, який у фіналі на Вемблі здолав саме "джмелів", не зміг виграти обидва стартові матчі проти Штутгарта (3:1) та Лілля (0:1), а от команда Нурі Шахіна, навпаки, змогла, здолавши і Брюгге (3:0), і Селтік (7:1). Суперники ці, певна річ, не одного рівня, тож Дортмунду ще варто було довести свою спроможність на чужому полі.
Але Боруссія знову не залишилась без свого гостьового філіалу "жовтої стіни" на трибунах, тож почувала себе комфортно. Але те, що гості при цьому будуть себе вільно почувати на футбольному полі, не вірив, мабуть, ніхто. А воно так і було насправді, бо Реал домінував на м’ячі, напевно, половину першого тайму, але отримав від цього хіба що момент із заблокованим ударом Мбаппе.
І фактично ніхто не помітив, як рівно на 30 хвилині ця бульбашка переваги команди Анчелотті луснула, коли Гірассі зіграв у центрі штрафного стовпа й віддав під удар Малену, а вже за чотири хвилини сам Доніелл прострілом із правого флангу асистував на порожні для Байно-Гіттенса. І от лише тоді Реал реально забігав.
Почали виникати моменти у воріт Кобеля, і вони подекуди були просто шаленими, як, наприклад, ситуація з одразу двома влучаннями в поперечину від Родріго та Беллінгема водному епізоді. Але "джмелі" постійно тримали готовим своє жало контратак, і дальніми ударами того-таки Гіттенса та Брандта ледь не відправили суперників у нокаут. Такого б шоку перед El Clasico Бернабеу міг би й не витримати.
Але в другому таймі команда Шахіна почала робити якісь незрозумілі речі зі своєю грою, зрештою майже відмовившись від атакувального футболу. Ще й заміни "джмелів" були орієнтовані на гру в захисті, тож гості поступово закривались, і момент Малена на 57 хвилині, коли Куртуа потягнув дальній удар із правого флангу, фактично став для них останнім у цій грі.
Реал забив перший на 60 хвилині, коли Мбаппе подав на Рюдігера з правого краю штрафного, а вже за три хвилини Вінісіус розстріляв порожні ворота з відскоку від Антона, який намагався в підкаті вибити м’яч і-під ніг Мбаппе в центрі власних володінь. Перевага Боруссії розтанула.
А вже під завісу протистояння розпочався чемпіонський раунд Реала, коли Вінісіус просто не бачив перед собою суперників і на сольних ривках до штрафного оформив дубль, якому передував удар Васкеса над Кобелем із гострого кута на правому фланзі атаки. Дортмунд просто переїхали.
У наступному турі мадридський Реал зіграє вдома проти італійського Мілана, а дортмундська Боруссія прийматиме австрійський Штурм.
Реал — Боруссія Д 5:2
Голи: Рюдігер, 60, Вінісіус, 63, 86, 90+3, Васкес, 83 — Мален, 30, Байно-Гіттенс, 34
Реал: Куртуа — Васкес, Мілітао, Рюдігер, Менді — Вальверде, Модрич (Камавінга, 71) — Родріго, Беллінгем (Гюлер, 90), Вінісіус — Мбаппе (Себальйос, 90).
Боруссія Д: Кобель — Р’єрсон (Джан, 76), Зюле, Шлоттербек (Нмеча, 76), Бенсебаїні — Нмеча, Забітцер — Мален, Брандт, Байно-Гіттенс (Антон, 55) — Гірассі.
Попередження: Вінісіус