Вечори Ліги чемпіонів УЄФА знову на наших телеекранах, однак уже добігає до завершення чвертьфінальна стадія, тож подібних явищ у цьому сезоні залишилось зовсім небагато. Матчі-відповіді на часі, і для деяких команд, як, наприклад, для дортмундської Боруссії, поставало питання ліквідації переваги в суперників на власному полі. Тиждень тому "джмелі" програли в Мадриді, коли Атлетіко святкував перемогу з рахунком 2:1.
Однак там були взагалі два різних тайми, і останній із них фактично залишив команду Едіна Терзича в грі. А що можуть робити із гостьовими командами трибуни Зігналь-Ідуна-Парк, ми й без того знаємо з досвіду сучасної історії місцевого колективу. Але цього разу було без якогось яскравого перформанс, а просто з лютим акустичним супротивом, який усе одно заважав команді Дієго Сімеоне.
От вона й провела відносно слабкий перший тайм. Кажемо "відносно", бо на перших хвилинах усе змішалось до купи: м’яч, гравці, вболівальники, арбітри — просто шалена атмосфера, а команди наче й не намагались зупинитись у власних атаках. І одразу моменти, реально вбивчі, у Забітцера та Морати, але жоден так і не досяг мети в межах штрафних майданчиків по обидва боки поля.
Потім футболісти Терзича вирішили, що продовжувати й надалі грати в такому самому темпі — самогубство, і були праві. А коли штучна павза в грі за ініціативи "джмелів" завершилась, вони знову захопили контроль над м’ячем і вже більш акцентовано атакували чужі володіння. І одразу досягли успіху. І не один раз, а двічі — ударами з лівого флангу штрафного почергово відзначились Брандт та Матсен.
Таким чином завдання щодо порятунку становища у двоматчевій дуелі господарі виконали навіть із надлишком усього за один тайм, тож у Сімеоне майже не залишалось часу на те, аби зреагувати. Три заміни поперерві — крок потужний, але тільки в тому випадку, якщо є розуміння, що саме треба робити після цього.
У Атлетіко це розуміння було, тому вже на 49 хвилині Ермосо ударом головою на дальньому куті воротарського під час подачі кутового з лівого флангу змусив помилитись досвідченого Гуммельса, який зрізав м’яч у сітку власних воріт. І вже за кілька миттєвостей таки зіграла одна із замін Атлетіко й Корреа з другої спроби таки переграв Кобеля.
Проста математика голів має підказувати, що ці м’ячі Атлетіко знову перевернули хід протистояння на його користь. Але щось було потрібно робити далі, і поки команда Сімеоне зважувала всі ризики, Дортмунд завдав просто нереальної сили удару по амбіціях представників Ла Ліги. Точніше, Забітцер створив усі передумови для того, аби команда мала можливість це зробити.
Спочатку з його навісу з лівого флангу відзначився ударом головою в дальній кут Фюллькруг, а потім Марсель і сам пробив із меж штрафного вже в наступній атаці рівно туди ж. І так, ви вгадали, хід протистояння таким чином знову перевернувся на користь команди Терзича, але від усіх цих карколомних змін Атлетіко остаточно знесло дах, і більше команда Сімеоне підвестись на ноги цього вечора не змогла.
У півфіналі Ліги чемпіонів УЄФА дортмундська Боруссія гратиме проти французького Парі Сен-Жермен, тоді як для мадридського Атлетіко в цьому сезоні залишаються актуальними лише справи в чемпіонаті.
Боруссія Д — Атлетіко 4:2 (перший матч – 1:2)
Голи: Брандт, 34, Матсен, 39, Фюллькруг, 72, Забітцер, 74 — Гуммельс, 49, Корреа, 64
Боруссія Д: Кобель — Р’єрсон, Гуммельс, Шлоттербек, Матсен — Забітцер, Джан — Санчо (Озджан, 86), Брандт (Ройс, 90), Адеємі (Байно-Гіттенс, 66) — Фюллькруг.
Атлетіко: Облак — Вітсель, Хіменес, Ермосо — Моліна (Барріос, 46), Льоренте, Коке, Де Пауль (Сауль, 84), Аспілікуета (Рікельме, 46) — Мората (Корреа, 46), Грізманн.
Попередження: Р’єрсон — Аспілікуета