Після першого на поточному тижні вечора Ліги чемпіонів УЄФА в нас залишалось невирішеним лише одне питання. Що, власне, може бути кращим за те, що ми побачили напередодні та Сантьяго Бернабеу та Емірейтс у плані інтриги. Ще коли оголосили результати жеребкування та календар чвертьфіналів було помітно, що один ігровий день помітно переважає за глядацьким охопленням інший, тож питання конкурентоздатності поставало як ніколи гострим чином.
Але, але, але. Шоу на Метрополітано за участі мадридського Атлетіко та дортмундської Боруссії все одно мало відбутись, і від його підсумків залежало, яка команда стане хоч на крок ближчою до мети. А може й не стане — у першій грі ми завжди дивимось на три різні результати, і нас, як незаангажованих глядачів, такий перебіг подій влаштовував повністю.
Проте те, що ми побачили на полі з перших хвилин, викликало чимало запитань. Точніше те, чого ми взагалі не побачили — атаки "джмелів". "Матрацники", звісно, знані своєю здатністю пресингувати аж за край, але щоб із таким ефектом, коли суперники просто губляться під тиском у найпростіших ситуаціях — тут Дієго Сімеоне перевершив самого себе.
Команда Едіна Терзича опинилась затиснутою поміж лещатами й її захист просто луснув ще в першому таймі. Уже на п’ятій хвилині Кобель відверто підставив Матсена передачею із штрафного в боротьбу, і той подарував можливість пробити Де Паулю. А вже після завершення першої пів години матчу Гуммельс та Шлоттербек на двох наварили на лівому фланзі захисту, після чого відзначився Ліно з передачі від Грізманна.
А скільки моментів було поміж цими двома ситуаціями в Атлетіко — то краще й не згадувати, бо фанатам Боруссії може стати трохи не по собі. Не грала їхня команда в футбол до перерви. Ну, майже не грала, бо моменти з дальнім ударом Матсена й пристрілкою від Санчо все ж таки мали місце, а отже й пацієнт подавав ознаки життя. Маленька, але втіха для гостей.
Після перерви ж гра взагалі пішла кудись не туди для Атлетіко й, навпаки, у правильному напрямку руху для Дортмунда. Хоча ми цього й не бачили через проблеми в офіційного транслятора. Але то таке — десь після 60 хвилини нас усе ж таки повернули на Метрополітано, де за цей час нічого фундаментального й не відбувалось.
Тоді як далі, так, було дуже цікаво спостерігати за тим, як "матрацники" починають нервувати від того, що гра рухається взагалі в протилежному напрямку від їхніх планів. Боруссія захопили ініціативу й забила гол зусиллями Алле на лівому фланзі штрафного. Дещо із запізненням, щоправда, але цим гості вибили ґрунт із-під ніг суперників узагалі.
Після чого почався, як кажуть уболівальники, просто відскок Атлетіко. Супермомент на участі Ліно, коли рахунок мав ставати 3:0 й дуель була б майже закрита? Та хто про нього взагалі згадував, коли "джмелі" спочатку дали в поперечину зусиллями Байно-Гіттенса та його дальнього стрілу з правого флангу, а вже на завершення компенсованого часу Брандт перевірив на міцність хрестовину чужих воріт ударом головою. Та так можна було й узагалі програти матч, який після першого тайму здавався одностороннім.
Матч-відповідь поміж дортмундською Боруссією та мадридським Атлетіко відбудеться 16 квітня.
Атлетіко — Боруссія Д 2:1
Голи: Де Пауль, 4, Ліно, 32 — Алле, 81
Атлетіко: Облак — Вітсель (Савич, 90+1), Хіменес, Аспілікуета — Моліна (Рікельме, 90), Льоренте, Коке, Де Пауль (Корреа, 79), Ліно (Сауль, 90) — Мората (Барріос, 63), Грізманн.
Боруссія Д: Кобель — Р’єрсон, Гуммельс, Шлоттербек, Матсен — Забітцер (Ройс, 84), Джан (Озджан, 84) — Санчо, Нмеча, Адеємі (Байно-Гіттенс, 73) — Фюллькруг (Алле, 60).
Попередження: Ліно, Льоренте, Хіменес — Джан, Матсен