Із наближенням фінального відтинку футбольного року залишається виключно жалкувати, що єврокубкових футбольних вечорів у нашому розкладі залишається все менше. Воно й не дивно — турніри заходять до вирішальної стадії, у якій мають право виступати тільки найбільш гідні того колективи. За ходом поточної кампанії Ліги чемпіонів УЄФА міланський Інтер та Мілан цілком заслуговували на потрапляння до цієї категорії, а рівень принциповості в їхній споконвічній дуелі був однією з найпалкіших тем для обговорення вболівальниками.
Але після першого епізоду в рамках цього протистояння, який відгомонів майже тиждень тому, залишилось чимало запитань відносно спроможності "россонері" нав’язувати боротьбу суперникам. Колектив Стефано Піолі програв номінальну домашню частину протистояння з рахунком 0:2, що, утім, жодним чином не змінювало його завдання перед матчем-відповіддю. Обставини, щоправда, усе ж таки були геть іншими, але й повернення Рафаеля Леау після травми також відбулось дуже своєчасно.
Від самого початку гри Мілан усім своїм виглядом намагався нам показати, що команда готова боротись за свою ліпшу долю. Красномовним у цьому плані був потужний постріл Ернандеса з правого флангу з дуже великої відстані, який пройшов трохи вище поперечини чужих воріт. Інтер немов був готовий очікувати на загрозу від суперників із будь-яких напрямів, тож відреагував більш щільною побудовою на власній половині.
Проте це взагалі не допомогло команді Індзагі на 11 хвилині, коли в центрі штрафного Діас мав перевести простріл від Тоналі з лівого флангу в дальній кут, але пробив настільки погано, що Онана виглядав справжнім гросмейстером, коли піймав м’яч у стрибку після удару від суперника. Не менш красивим був і сейв Меньяна у відповідь під час удару Барелли вже в наступній атаці Інтера, проте епізоду передував фол Думфріса, тож навіть до статистики дія француза не потрапила.
А ще до цієї самої статистики дуже не хотів заносити попередження головний арбітр Клеман Тюрпен, тож подекуди футболісти небезпідставно спалахували в гнів через відсутність адекватної реакції на доволі жорсткі фоли. Проте такою була лінія поведінки француза, тож у подальшому гравцям залишалось із цим просто змиритись.
Що ж до безпосередньо гольових моментів, то темп їхнього створення збоку "россонері" не витримував жодної критики з огляду на кількість часу, що залишалась до завершення протистояння та дуелі загалом. І при цьому біля воріт Меньяна постійно знаходили простір Джеко чи Лаутаро, тож Мілану доводилось ніяковіти за підсумком чергового виникнення загрози. Хоча на 44 хвилині, коли Інтеру довелось через травму замінити Мхітаряна, здавалось, що команда Піолі зможе трохи зменшити тиск на власні ворота.
Але в другому таймі взагалі не було моментів, які б могли нам зробили навіть натяк на можливу карколомну зміну плину подій. А потім з’ясувалось, що й підсилювати гру в тренерського штабу номінальних гостей ніким, тож подекуди ми навіть ставали свідками емоційних зривів у гравців "червоно-чорних".
І все це через те, що на 74 хвилині фанати Інтера перестали хвилюватись за долю перепустки до фіналу для їхньої команди. Подвійна стінка на лівому фланзі штрафного від Лукаку та Лаутаро завершилась ударом аргентинця в ближній кут під Меньяном, після чого в цьому протистоянні залишився час тільки для кількох сутичок (а як без цього в дербі?) та святкування "нерадзуррі".
Фінальний свисток французького рефері Клемана Тюрпена з Уллена відправив до вирішального протистояння в Стамбулі міланський Інтер, тоді як Мілан зупинився за два кроки до заповітного трофею. У фіналі "змії" гратимуть проти сильнішого з пари Манчестер Сіті — Реал.
Інтер — Мілан 1:0 (перший матч — 2:0)
Гол: Мартінес, 74
Інтер: Онана — Дарміан, Ачербі, Бастоні — Думфріс, Барелла (Гальярдіні, 85), Чалханоглу, Мхітарян (Брозович, 44), Дімарко — Мартінес (Корреа, 84), Джеко.
Мілан: Меньян — Калабрія, Тіав, Томорі, Ернандес — Тоналі, Крунич — Мессіас (Салемакерс, 76), Діас (Орігі, 76), Леау — Жиру.
Попередження: Барелла, Мартінес — Тіав, Тоналі, Крунич, Томорі