Останній день 1/8 фіналу Ліги чемпіонів УЄФА за своїм розкладом пропонував захопити нашу увагу спробою англійського Ліверпуля відігратись у мадридського Реала за домашню поразку на Енфілді з рахунком 2:5. Однак робити це команда Юргена Клоппа мала вже в лігві суперників, де, незважаючи на гідний прийом, уболівати планували лише за успіх "галактікос".
Особливих вимог, окрім необхідності обігравати складного та іменитого опонента, який разом із тим ще й є найбільш титулованою командою в цьому турнірі, до "червоних" не висувалось. Це зумовило сміливість у діях гостей на початку зустрічі, яку важко було відшукати під час першої дуелі через фактичну відсутність потреби ризикувати. Ліверпуль непогано комбінував, і навіть залишив за собою створення першої гольової нагоди, коли Куртуа ударом низом із центрального входу до штрафного не переграв Нуньєс уже на сьомій хвилині.
Після цього моменту Реал зібрався з думками, і нарешті зміг хоч трохи заспокоїти суперників, які помітно пожвавились від перспективних стартових наступів. Розіграш м’яча від "вершкових" на чужій половині постійно завершувався загостреннями, і не цурались при цьому футболісти Карло Анчелотті застосовувати власні далекобійні гармати. Саме за допомоги пострілів із дистанції Кроос спочатку розім’яв Аліссона на лінії воріт, а трохи згодом Камавінга потурбував поперечину, коли воротар Ліверпуля вже не міг зарадити загрозі власним воротам.
А ще був класний момент у Вінісіуса біля правої стійки, проте завершення скидання головою від Рюдігера у виконанні бразильця прийшлось у голову бідолашному Аліссону поблизу. Чимало спроб від Реала зайти до чужого штрафного ми побачили згодом, але до забитих м’ячів вони так і не призвели. "Червоні" при цьому прокинулись уже під завісу першого тайму, створили відмінні нагоди для Нуньєса, Салаха та Гакпо, проте Куртуа не хотів, аби його ворота та команду скривдили.
Таким чином гра поступово перейшла до другого тайму, який футболістам Клоппа, м’яко кажучи, не вдався в плані атакувальних дій. Важко було пригадати моменти, коли голкіперу Реала доводилось долучатись до перебігу подій на полі, тоді як на протилежному від нього боці футбольного покриття подекуди виникали чергові гострі епізоди. Вальверде та Бензема забезпечували належний рівень роботи для Аліссона, і зрештою француз записав на свій рахунок черговий м’яч у його ворота, коли Вінісіус люб’язно поділився з ним власним правом на удар у центрі штрафного на 79 хвилині.
Після пропущеного м’яча, та й і до нього, гості не мали особливих перспектив у цій грі, а їхнє відставання за загальним рахунком могло стати ще більше, якби влучання м’яча в руку Цимікасу, який з’явився на полі вже в компенсований час, завершилось рішенням арбітра щодо призначення пенальті. Але це вже було б занадто, та й власне епізод на те не заслуговував.
Фінальний свисток німецького арбітра Фелікса Цваєра з Берліна відправив до чвертьфіналу Ліги чемпіонів УЄФА мадридський Реал, тоді як англійський Ліверпуль завершив власні виступи ще на першому кроці цьогорічної сітки плей-оф.
Реал — Ліверпуль 1:0 (перший матч — 5:2)
Гол: Бензема, 79
Реал: Куртуа — Карвахаль (Васкес, 86), Мілітао, Рюдігер, Начо — Модрич (Себальйос, 81), Камавінга, Кроос (Чуамені, 84) — Вальверде, Бензема (Родріго, 82), Вінісіус (Асенсіо, 84).
Ліверпуль: Аліссон — Александер-Арнольд, Конате, ван Дейк, Е. Робертсон (Цимікас, 90+1) — Мілнер (Окслейд-Чемберлен, 73), Фабіньо — Салах, Жота (Елліотт, 57), Нуньєс (Фірміно, 57) — Гакпо (Карвалью, 90+2).
Попередження: Цимікас