Напружений початок нового футбольного сезону на клубному рівні, який потім було призупинено на матчі національних збірних, неначе зненацька захопив увагу вболівальників, тож одразу зорієнтуватись у розкладах сил у безлічі турнірів було неабияк складно. Проте зрештою жовтень продовжував залишатись саме тим місяцем, коли потрохи мусять з'являтись остаточні обриси перспектив для кожної з команд бодай у єврокубкових змаганнях, тож матчі на екваторі групового етапу Ліги чемпіонів УЄФА викликали неабияке захоплення.
Зокрема, було дуже цікаво поглянути на протистояння між міланським Інтером та каталонською Барселоною на Джузеппе Мецца. Команда Сімоне Індзагі, окрім того, що потрапила до одного квартету з мюнхенською Баварією та "блаугранас", мала суттєві проблеми з досягненням результатів на старті національної кампанії, тож не мала жодної впевненості в тому, що в очному протистоянні з представниками Іспанії в неї будуть шанси зачепитись за підсумковий успіх.
Гостьовому колективу в цьому плані було трохи легше, бо Барса тільки-но вийшла в абсолютні лідери чемпіонських перегонів у Ла Лізі, тож достатньо вільно почувала себе на полі "змій" уже з перших хвилин. Інтер одразу ж запропонував суперникам загрозу у вигляді дальнього пострілу Чалханоглу, який тер Штеген перевів над поперечиною, проте потім звернув власні наступи заради більш щільної гри в захисті — Барселона починала прокидатись у власному контролі м’яча.
Гра була доволі нервовою, бо жодній зі сторін тривалий час не вдавалось встановити над нею особистий контроль. Роль футболістів Індзагі при цьому була суто вичікувальна, бо подекуди гості не залишали їм можливості навіть закріпитись біля центральної лінії, проте дії на завершення з їхнього боку були відсутні як такі. Зрештою, позиція Інтера виявилась виграшною, бо своєчасний вихід до атаки на початку компенсованого до першого тайму часу дав можливість "нерадзуррі" відкрити рахунок за допомоги влучного пострілу Чалханоглу з-за меж штрафного під ліву стійку.
Замін одразу після перерви ми не побачили з боку жодного з тренерів, хоча Барсі помітно не вистачало акцентів на чужій половині. Дриблінг Дембеле та постійні спроби завантажити м’яч до чужих володінь — це річ, звісно, добра та справа шляхетна, проте за умов відсутності простору для Левандовські такі дії ні до чого в підсумку не призводять.
Аж раптом, на 66 хвилині черговий навіс від Усмана виявився гольовим для Педрі, проте, поки іспанець у порожні ворота завершував цю передачу, ніхто не зауважив гру рукою від Фаті, який робив на нього скидання. VAR усе це зауважив, тож Барса справедливо залишилась із відставанням за рахунком на табло.
Аналогічний випадок мав місце вже під завершення основного часу, коли вже Думфірс перед власним воротарським зняв із голови суперника схожий навіс, проте в тому випадку арбітри вирішили зауважити захисну роль потенційного порушника, і списали епізод на випадковість. Хаві та його гравців подібне не влаштувало, тож матч завершувався вже з більшим акцентом на балачки, аніж безпосередньо на гру в футбол.
У наступному турі команди поміняються місцями та зіграють на Камп Ноу.
Інтер — Барселона 1:0
Гол: Чалханоглу, 45+1.
Інтер: Онана — Шкрініар, де Врей (Ачербі, 77), Бастоні — Дарміан (Госенс, 77), Барелла, Чалханоглу (Асллані, 84), Мхітарян, Дімарко (Думфріс, 76) — Корреа (Джеко, 57), Мартінес.
Барселона: тер Штеген — Роберто, Крістенсен (Піке, 58), Гарсія, Алонсо (Бальде, 64) — Гаві (Кесс’є, 83), Бускетс, Педрі — Рафінья (Фаті, 64), Левандовські, Дембеле.
Попередження: Барелла, Чалханоглу, Мартінес, Бастоні, Онана — Бускетс, Гаві