У рамках другого кваліфікаційного раунду Ліги чемпіонів Партизан прийме Динамо.

ПАРТИЗАН – ДИНАМО

СЕРЕДА, 31 ЛИПНЯ, 21:00. "СТАДIОН ПАРТИЗАНА". АРБІТР — МАРІАН БАРБУ (РУМУНІЯ). ПРЯМА ТРАНСЛЯЦІЯ НА 2+2

Говорити про навколофутбол більше, ніж про саму гру – поганий тон для спеціалізованих, футбольних сайтів, але тут вся диспозиція підштовхує до того, щоб концентруватися на “навколо-”.

Динамо вже у першій грі зняло всі питання щодо того, хто йде далі. Навіть тренер суперника, свідомо чи несвідомо, проговорився, після банального “Надія вмирає останньою” вирішивши додати “але реальність зовсім інша”. Були часи, коли Партизан був великою командою, але зараз це просто набiр випадкових гравців. І, до речі, одне з численних – поряд з Реймсом, Депортіво, Гамбургом – нагадувань усім уболівальникам Динамо, що жодні великі здобутки в минулому не є страховкою від повного провалу в теперішньому. Хоч би як сильно здало позиції Динамо порівняно з дев'яностими, партизан здав явно більше – що й було продемонстровано в очній зустрічі.

Отже, всі футбольні питання було знято тиждень тому – але 90% навколофутбольних ще попереду. Напевно, з усіх країн, у які Динамо, в принципі, може зараз приїхати на офіційний футбольний матч, Сербія найбiльш проросійська. У тій же Угорщині багато хто не підтримує політику Орбана, а “братушки”, на жаль, дуже тепло ставляться до країни-терориста. І, на жаль, відоми своїми неадекватними фанатами.

Дуже бажано уникнути сербських провокацій. Значну частину проблем скасував сам факт дискваліфікації сербських фанатів на матч, але, наприклад, не давати команді виспатися, скандуючи образи біля готелю, серби цілком здатні. Це, звичайно, не здатне налякати сучасних мешканців України, але приємним такий виїзд точно не буде. І, звичайно, смішно сподіватися, що за порядком допоможе стежити система правопорядку Белграда: це той випадок, коли народ і влада єдині.

Фанати у партизана у всіх сенсах неприємні, але грати доведеться все-таки не з ними. І хоча як футболісти гравця сербського гранду давно вже нічого особливого не представляють, проблеми на майбутнє вони все одно можуть створити. Серби часто грають грубо і здатні травмувати будь-кого з провідних гравців Динамо. Серби завжди провокують (перше вилучення проти них гравець Динамо заробив ще 1976-го року) – і, звичайно, потенційні дискваліфікації можуть позначитися на результаті з Рейнджерс.

Загалом, у Динамо попереду нікому, окрiм УЄФА, не потрібна і оточена ворожістю повиннiсть, після якої всі з полегшенням видихнуть. Бажано пройти цей обов'язок з мінімальними втратами.

Кадри вирішують все

Динамо має ситуацію, близьку до райської. Травмований лише Тимчик, але навіть якби він був здоровим, присутність його в запасі навряд чи сильно дивувала б: у Караваєва, як мінімум, колосальний міжнародний досвід, який вiн пiдтвердив голом у першому матчi. Натомість повернулися Михавко та Пономаренко, які були зайняті на юнацькому чемпіонаті Європи – тож заявка після перемоги 6:2 стала лише ширшою.

При цьому саме ті самі 6:2, звичайно, мотивують застосувати ротацію і перевірити честолюбних дублерів – якщо вже лава така довга, якою вона не буде, напевно, весь сезон. Пiхальонок, на мою скромну думку, таким другим таймом, як проти Партизана, точно заслужив місце в основі на матч-відповідь.

Втім, ця медаль має й іншу сторону. Людей, які показали себе у першій грі так яскраво, так добре, складно прибрати в запас – і вони можуть не зрозуміти, і є ризик перехитрити сам себе. Андрієвський, за вирахуванням пари оренд, на лавці Динамо 11-й рік, він ніби існує для прохідних матчів – але як можна “задвигати” на лаву Бражко після таких матчів, як тиждень тому? Ще кілька таких – і якийсь середняк АПЛ за нього 50 мільйонів запропонує.

Той випадок, коли обидва екстремуми не дуже хороші, і будь-який тренер дотримується балансу. Динамо, звичайно, не відправить на єврокубковий матч відвертий дубль (євробали не завадять, 72 місце в рейтингу УЄФА – це дуже низько), але й усіх найсильніших навряд чи виставить. Ярмоленко прийшов на прес-конференцію в Белграді – і, ризикну припустити, це був той самий випадок, коли додаткове завдання поклали на людину, яка у самому матчі зiграє небагато.

До речі про прес-конференції.

Слова, слова, слова

Олександр Шовковський, головний тренер Динамо:

Безумовно, перша гра має велике значення, але професіонали не мають відрізняти перемоги від поразок та готуватися до будь-якої гри з максимальним бажанням проявити свої найкращі якості – як особисто кожен гравець, так і команда загалом. Тому до цієї гри ми готувалися з великим бажанням продемонструвати хорошу гру, свої бійцівські якості. Як кажуть, ми зіграли лише перший тайм, а другий уже відбудеться завтра на цьому стадіоні.

Андрій Ярмоленко, півзахисник Динамо:

Я би не хотів говорити зараз про перший матч, оскільки це вже історія, і нам потрібно налаштовуватися на майбутній поєдинок, ніби це буде лише перша гра у протистоянні. Нам потрібно забути той результат та виходити показувати хороший футбол і досягати результату.

Александр Станоєвич, головний тренер партизана:

Після невдалого виступу в першому матчі, завтра ми вийдемо на поле, щоб справити враження. Ми винні в поганому результаті в Любліні, тому нам потрібно боротися, щоб реабілітуватися. Будемо битися за герб партизана. Кожна гра в Європі важлива, як для сербського футболу, так і коефіцієнтів. Ми вийдемо на матч із великою енергією!

Надія вмирає останньою, але реальність зовсім інша, особливо, коли в тебе немає підтримки вболівальників. У футболі ніколи не знаєш, чи заб’єш ти ранній гол, але найголовніше — показати, що ми боремося за партизан.

Орієнтовні склади

прогноз 0:2

Трохи більше тиждень тому ми теж пізно ввечері дивились футбол, спостерігаючи за тим, як київське Динамо проводить виховну роботу із сербським Партизаном на предмет того, що не можна брататись із представниками країни-терористки. Більш цинічний УЄФА ж натомість просто зафіксував розгромний рахунок 6:2 на користь команди Олександра Шовковського, після чого залишалось дочекатись матчу-відповіді й нарешті закрити цю історію.

Тоді "біло-сині" грали на номінально домашній арені в Любліні, тож відповідно мали їхати на другу частину протистояння до Белграду. Узагалі негостинного для всіх, хто має на серці український прапор, але в футбольній складовій цю ворожість, здебільшого, визначають місцеві фанати. А їх цього разу на трибунах не було, тож все обійшлось тихо й спокійно та без зайвих провокацій.

А там, де панує тільки футбольна частина, цей колектив Александера Станоєвича киянам просто не суперник. Тут і додавати нічого — цей склад "гробарів" може скільки завгодно громити якесь місцеве Єдінство (4:0), якого б рівня цей клуб не був, але в ситуації, коли треба грати кваліфікацію єврокубків, сербам просто нічого протиставити своїм суперникам.

Проти Динамо вони провели перший таймі навіть із м’ячем у ногах, проте навіть змусити Бущана стрибати за м’ячем бодай одного разу так і не спромоглись. Натомість, у Партизана вистачило вигадливості, аби допомогти "біло-синім" забити й зробити непристойний рахунок ще більшим на свою користь. Пас Ваната на лівий фланг контратаки для Ярмоленка був просто жахливим, але Овусу все це виправив, після чого Андрій прибив опонентів ударом у правий нижній кут із меж штрафного.

Які могли поставати завдання перед Динамо на другий тайм за таких умов? Напевно, передусім, треба було втримати переможний рахунок. Але з таким відновленням гри після перерви було геть не зрозуміло, чому команда Шовковського думками затрималась у роздягальні. І ця незібраність могла коштувати добрячих пригод, якби не права стійка, яка приняла на себе удар головою від Сальданьї під час подачі з лівого флангу.

Схожим чином Партизан ще кілька разів намагався створити гольовий момент для себе, і це, як не дивно, працювало, але у форварда "гробарів" цього вечора явно збився приціл. А вже незабаром і запал сербського колективу зник, тоді як проблеми позаду нікуди не поділись, тож "біло-синім" варто було цим просто скористатись за відповідної нагоди.

Наприклад, як це зробив Ванат на 66 хвилині, коли ривком до лівого флангу штрафного за передачею Шапаренка підставився під підкат Марковича, після чого реалізував пенальті ударом у лівий кут. А трохи згодом Піхльонок розкрив чужу оборону пасом із глибини на хід Дубінчаку, а той покотив під порожні для Караваєва на правий кут воротарського. І це знову розгром. Як і мало б бути.