Посеред минулого тижня єврокубкові матчі взяли тимчасову відпустку тож команди, донецький Шахтар зокрема, мали можливість глибше зануритись до подій на внутрішніх аренах. Однак довготривалою ця павза не була, тож поміж цими вихідними футболістам Ігора Йовічевіча знову довелось повертатись до вирішень нагальних міжнародних питань. Зокрема, українському колективу потрібно було їхати до Глазго, де місцевий шотландський Селтік у свою чергу мав відстоювати власне право продовжувати боротьбу за участь в єврокампанії навесні наступного року.

"Гірникам" також був потрібен максимальний результат від звітного матчу, бо хто його знає, чим там спробував би займатись РБ Лейпциг у паралельному домашньому матчі проти мадридського Реала. А німці, у підсумку, усе ж таки здивували перемогою над "бланкос", як удалось з’ясувати трохи пізніше. Утім, донеччани не мали приводів відволікатись ще й на іншу гру, бо вже з перших хвилин опинились під потужним тиском із боку суперників.

Команда Йовічевіча вирішила не вдаватись до ризиків, і віддала м’яч на поталу суперникам, які все одно були заряджені пресингувати Шахтар на його половині. Рано чи пізно, але за таких умов моменти біля воріт Трубіна все ж таки мали б виникати, проте сукупна їхня вага все ж таки була значно меншою, аніж у матчі першого кола у Варшаві. Селтік вистрілював або з далекої відстані, або за підсумкам грубих помилок захисників "гірників", що в підсумку й призвело до голу Якумакіса на завершення прострілу з лівого флангу від Грега Тейлора на 34 хвилині.

Цей момент був виключним випадком, коли оборона донецького колективу повністю втратила контроль над перебігом справ на полі, проте нам від того було не легше. Селтік, як здавалось, упіймав свою гру, проте продовжував грати без змін у тактиці, і зрештою прогалини на його власній половині ставали все більш помітними. Мудрик ще на 42 хвилині мав користатись однією з них, проте завершив передачу Траоре з глибини лівого флангу ударом у голкіпера.

Початок другої половини кардинально нічого не змінив у балансі сил на полі. Шахтар так само розігрував на межі помилки біля власних володінь, Селтік чинив тиск, проте, чим далі заходила гра за зіграними хвилинами, тим менше сил залишалось у команди Постекоглу. У підсумку, захист "кельтів" розвалився за підсумком спонтанного випаду "гірників" від центра поля, на початку якого взяв участь Сікан, а Мудрик дотягнув м’яч до чужих володінь, після чого шокував Гарта гарматним пострілом під поперечину.

Селтік трохи пізніше відповів моментом Фурухасі, який був схожим на шанс Мудрика зразка першого тайму, та й мав таку саму вдачу на власному завершені — Трубін урятував ворота. У той самий час не варто було забувати, що футболісти Йовічевіча не використали класну нагоду в Зубкова, якому асистував ще Траоре, власне якого й замінив Сікан. Послідовник Лассіни на позиції форварда в підсумку став автором безглуздого промаху перед порожніми воротами, який ще довго буде прокручувати в себе в голові не один вболівальник Шахтаря.

Закінчення матчу було прогнозованим — Селтік підняв інтенсивність та збільшив кількість передач усередину штрафного суперників, тоді як Шахтар виключно відбивався зі змінним успіхом. Усе ж таки, устояли. "Гірники" трохи понервували, коли О’Райлі промахнувся повз дальню стійку з передачі від правого флангу, але подібних моментів у господарів поля було обмаль, тож вони в підсумку достроково припинили боротьбу за участь в єврокубках навесні 2023 року.