За підсумками попереднього розіграшу української Прем'єр-ліги донецький Шахтар став названим чемпіоном України, тому свій єврокубковий шлях мав розпочинати вже на стадії групового етапу Ліги чемпіонів УЄФА. Суперників "гірників" за цією стадією майже тиждень тому допоміг визначити жереб — добре знайомий мадридський Реал, уже підзабутий шотландський Селтік та німецький РБ Лейпциг. Саме з матчу на полі "Червоних биків" і розпочиналась чергова міжнародна пригода "помаранчево-чорних".

Проте найголовніше, що надав статус чемпіонів України команді Ігора Йовічевіча, це — час. Час на те, аби футболісти звикли працювати під орудою нового хорватського керманича та призвичаїтись до відсутності португальської в якості однієї з "ділових" мов колективу. Процес цей, як ми побачили за грою Шахтаря в стартових турах УПЛ, дуже незвичний, складний та тривалий. Не все було одностайно й стосовно початку виступів команди Доменіко Тедеско на внутрішній арені. Лейпциг міг когось нажахати, коли з рахунком 8:0 здолав представників Регіональ-ліги в Кубку Німеччини, однак франкфуртський Айнтрахт показав, що суперники можуть і програти 0:4.

Багато питань перед грою існувало стосовно того, чи зможе Шахтар витримати передусім психологічний тиск на команду, у складі якої велика кількість гравців узагалі вперше виходили на поле на рівні головного турніру Старого Світу. Проте вже з перших хвилин суперники розкрили карти, що хочуть грати через лівий фланг нападу та Вернера, за рахунок швидкості якого будуть намагатись виходити до вільних зон за допомогою довжелезних передач. І якщо спочатку було помітно, що "гірникам" достатньо важко вдається стримувати суперників, то поступово вони неначе навчались.

Команда Йовічевіча постійно перебувала під тиском, але деякі гравці РБ Лейпциг при цьому виявились не готовими до того, що подібний прийом може бути застосований і проти них. Ідеться, у першу чергу, про голкіпера Петера Гулачі та його чудернацьку помилку зразка 16 хвилини, коли далеко за межами власного штрафного угорець на мить подумав, що має кращі за Шведа здібності у роботі з м’ячем. У підсумку, досвідчений воротар покрутився на місці, утратив контроль над ситуацією, а Мар’ян легким, але впевненим дальнім ударом пробив у порожні ворота.

Лейпциг від цього був шокований (якщо чесно, так само, як і українські вболівальники), проте все ж таки продовжував робити свою справу. Незліченна кількість м’ячів спрямовувалась на лівий фланг для Вернера, у той час як протилежний бік поля німецької команди узагалі не працював. Проте це був не день Тімо, тому в кращому випадку він лише уникав положення "поза грою".

На що варто було обов’язково звернути увагу, так це на велику кількість помилок під час перед у напрямку центральної лінії у виконанні команди Йовічевіча в першому таймі. Від початку другої половини гри роботи в цьому напрямку не було помітно, бо суперники так само продовжували чинити шалений тиск, проте здебільшого залишались без м’яча перед володіннями суперників. Однак на 57 хвилині Лейпциг усе ж таки забив свій гол через широку атаку з пострілом від Сімакана з правого флангу штрафного.

А ось далі вже була справжня історія великого українського щастя. Михайло Мудрик пропустив суперника на фланзі захисту під час пропущеного голу, і все заради того, аби за мить обіграти його вже на протилежній половині поля, і видати гольову передачу від удар Шведу, якому дуже допоміг відзначитись дублем рикошет від захисника суперників.

У цей момент колектив Тедеско мав моральний злам, яким потім "гірникам" удалось скористатись під завісу гри. Опцій ротацій у суперників було так само небагато, як і у гостей, проте реалізація в Шахтаря була дійсно вбивчою. Усі чотири голи стали підсумком контрнаступів, а на 76 хвилині Судаков пасом із правого флангу дав можливість Мудрику також відзначитись у цій грі. І все заради того, аби потім Михайло подарував таку ж нагоду для Лассіни Траоре, який уперше вийшов на поле в єврокубках після страшної травми. Дивовижний вечір!