Астон Вілла показала ПСЖ зуби, але вилетіла з Ліги чемпіонів

Третій гол, який тиждень тому бірмінгемська Астон Вілла пропустила наприкінці першої частини двоматчевої дуелі в рамках чвертьфіналу Ліги чемпіонів УЄФА проти французького Парі Сен-Жермен на полі суперників (1:3), був зайвим. Це вже тоді визнавали всі нейтральні вболівальники, і результат того матчу дуже сильно вдарив по шансам команди Унаї Емері на продовження участі в боротьбі за головний трофей змагань.

Проте на те воно й двоматчеве протистояння, щоб команди мали можливість продемонструвати свої найкращі якості ще й на власному полі. І "леви" дуже довго та ретельно готувались до звітного протистояння, тоді як "червоно-сині" вже виграли завчасно Лігу 1, тож наприкінці сезону в них є лише одна головна мета. Проте доготувалась Вілла в підсумку до того, що ввімкнула гімн Ліги Європи замість Ліги чемпіонів перед початком матчу. Але то таке — можливо, Емері в таких умовах було й більш комфортно працювати.

Цей випадковий (а може й ні) момент жодним чином не вплинув на ПСЖ. Команда Луїса Енріке ще до початку матчу розуміла, що доведеться грати від оборони власних воріт, і коли гості на початку зуміли стримати наступ суперників, то вже на 11 хвилині їм випала нагода вискочити до лівого флангу контратаки через передачу Мендеша на Барколу, який потім прострілив до штрафного, де Мартінес невдало зіграв на перехопленні, чим одразу скористався Хакімі.

Вілла після цього спробувала атакувати знову. Створила моменти для Пау Торреса та Роджерса, але ті не переграли Доннарумму, після чого посеред тайму ПСЖ знову вискочив до контратаки, але вже зусиллями Хакімі та Дембеле, останній із яких із правого флангу асистував під удар Мендеша. Загальний рахунок дуелі сягнув показника 1:5. Здавалось, що це фініш для всіх сподівань господарів поля.

Однак ні, Вілла не зупинилась і продовжувала раз за разом тиснути на чужі володіння в сподіванні отримати ще моменти, і бодай один із них реалізувати ще до перерви. Так і сталось у підсумку, коли на 34 хвилині Тілеманс на лівому фланзі штрафного в дотик пробив у корпус Пачо, від якого м’яч полетів у сітку. Початок було закладено.

А решту ми побачили вже в другому таймі, по завершенню якого кожен може дійти спільної думки — це було близько. Близько до того, аби англійський клуб створив сенсацію. Бо на 55 хвилині Макгінн завершив ривок через центральну зону з власної половини дальнім ударом із рикошетом від того-таки Пачо, який відправив м’яч у правий верхній кут за спиною Доннарумми.

А вже за три хвилини Рашфорд прострілом із правого флангу штрафного доставив м’яч під удар Конси, після чого ми дивувались, як у наступній атаці Доннарумма витягнув удар головою від Тілеманса, а потім ще й урятував команду від виходу віч-на-віч від Асенсіо на правому краю штрафного. І якби Вілла реалізувала не тільки перший із цих моментів, то можна було б стати свідками чогось дійсно великого.

Однак господарі поля так і не забили. Ані в тих ситуаціях, ані в подальшому, коли й моментів, як таких, ставало дедалі менше біля воріт Доннарумми. Тут ПСЖ зіграв уже більш розсудливо, і у власних атаках скоріше міг поставити ще одну крапку в цьому довжелезному реченні від себе, однак і на поразці 2:3 участь команди Луїса Енріке в поточному розіграші не зупинилась. На відміну від Астон Вілли.

Астон Вілла — ПСЖ 3:2 (перший матч – 1:3)
Голи: Тілеманс, 34, Макгінн, 55, Конса, 58 — Хакімі, 11, Мендеш, 27

Астон Вілла: Мартінес — Кеш, Конса, Торрес, Дінь (Матсен, 76) — Онана (Ремзі, 67), Камара — Макгінн (Асенсіо, 66), Тілеманс (Барклі, 88), Роджерс — Рашфорд (Воткінс, 75).

ПСЖ: Доннарумма — Хакімі, Пачо, Маркіньйос, Мендеш — Невеш, Вітінья, Руїс — Баркола (Дуе, 61), Дембеле, Кварацхелія.

Попередження: Макгінн