Football.ua

Лунін у серії пенальті проти Манчестер Сіті затягнув Реал до півфіналу Ліги чемпіонів

Основний та додатковий час команда Хосепа Гвардіоли провела біля чужих воріт, але витягнула програшний квиток у футбольній лотереї.
18 April, 00:49
Лига Чемпионов. Новость

Усі бачили матч на Сантьяго Бернабеу поміж мадридським Реалом та Манчестер Сіті тиждень тому в рамках першого півфіналу Ліги чемпіонів УЄФА? Якщо ні, то що взагалі пригадувати після завершення поточного сезону? О, яка то була славна футбольна вистава! 3:3! Та шалені емоції. І лише в останню чергу тоді вдавалось згадати, що на нас очікуватиме ще й матч-відповідь на Етіхаді.

Відтоді минуло дійсно мало часу навіть за футбольними мірками, а команди Хосепа Гвардіоли та Карло Анчелотті встигли провести по одній грі у рамках внутрішніх змагань, здолали Лутон (5:1) та Мальорку (1:0) відповідно, після чого почали готуватись до чергової очної зустрічі. Однак цього разу жодних "других шансів" не могло бути за визначенням. Правило "виїзного гола" вже розчинилось у історії, тому тільки одна гра — і квиток до півфіналу Ліги чемпіонів у кишені.

Цього разу все теж було дуже напружено. Сіті на правах господарів починав із більш сміливих дій в атаці, однак із створенням гольових моментів одразу не склалось. Вийшло в підсумку так, що це Реал спочатку зусиллями дальнього пострілу від Камавінги вперше потурбував Едерсона, який повернувся до рамки воріт, а потім бразильського воротаря ще раз потурбували, але вже Родріго на завершення прострілу з правого флангу штрафного від Вінісіуса, але тільки перший удар голкіпер узяв, тоді як добивання — ні.

І це тільки 12 хвилина, тож про жодну тактику відсуджування в обороні з боку мадридців не могло бути й мови, оскільки "містяни" з часом могло просто задавати кількістю атак. Лунін і без того тільки за перший тайм кілька разів рятував ворота власної команди, коли вже ніхто з партнерів не міг прийти йому на допомогу.

А коли й український воротар не міг упоратись із завданням, то на його захист могла стати навіть поперечина, як після удару Голанда на завершення подачі з правого флангу. До речі, Ерлінга в цьому матчі таки не просто відшукали на футбольному полі, а він ще й був одним із найпомітніших гравців. Звісно, менше, аніж де Брюйне, за плечима якого щонайменше п’ять спроб реально небезпечно пробити воротах Реала.

І при цьому захист "вершкових" примудрявся не тільки триматись під тиском, а й відводити небезпеку від власних воріт та започатковувати контратаки власної команди. І тут уже ми помітили, що Вінісіус цього разу не настільки егоїстичний, от тільки партнери його підтримували не надто охоче. Зрештою, Сіті цей захисний блок так і не обійшов до перерви, але зачин з обох сторін був солідний.

У другій половині то було якесь суцільне атакувальне шаленство від господарів поля, за однієї лишень умови — Андрій Лунін був у воротах Реала, а це цього вечора говорило про, без перебільшення, усе. Те, що українець робив із ударами суперників та взагалі у власному штрафному майданчику — космос, Будь-які удари відбивались, будь-які передачі перехоплювались. Але всьому була своя межа.

І настала вона тоді, коли на 76 хвилині Рюдігер не зміг вибити куди-завгодно простріл Доку з лівого флангу та просто залишив м’яч під удар де Брюйне. Кевін на досвіді вгатив так, щоб і в голову Андрію не влучити й гол той нарешті забити для власної команди. Адже Сіті дійсно напрацював за цей час на забитий м’яч.

А от чи напрацював сам бельгієць на ще один гол — то вже питання до футбольної долі, а вона до нього розвернулась неприглядним місцем, коли потрібно було просто розстріляти чужі ворота й про жодний овертайм ми цього вечора не говорили.

Фодену в контексті останнього, до речі, теж окреме вітання треба передавати, бо він міг забити вже в додатковий час у схожій ситуації, але заплутався в ногах. Але й у Реала тоді теж був гольовий момент, коли Рюдігер запустив м’яч над воротами на завершення передачі з глибини лівого флангу. "Бланкос" при цьому програвали за статистикою просто з шаленими показниками, але ключові цифри були саме в графі із забитими м’ячами.

А отже, серія пенальті. І тут уже все залежало від Луніна. Перший удар він не взяв — Альварес пробив спокійно, після чого Едерсон узагалі витягнув постріл від Луки Модрича в лівий кут. І вже потім за діло взявся український воротар. Бернарду намагається пошити в дурні ударом у центр воріт — сейв, Ковачич б’є в лівий нижній — сейв. А тим часом партнери Луніна почали забивати й не зупинились аж до переможного фіналу.

Фінальний свисток італійського арбітра Даніеле Орсато з міста Чіо відправив до півфіналу Ліги чемпіонів УЄФА мадридський Реал, тоді як для англійського Манчестер Сіті єврокубковий сезон добіг до завершення.

Манчестер Сіті — Реал 1:1 (3:4 – пен.) (перший матч – 3:3)
Голи: де Брюйне, 76 — Родріго, 12

Манчестер Сіті: Едерсон — Вокер, Діаш, Аканджі (Ковачич, 112), Гвардіол — Родрі, де Брюйне (Стоунз, 112) — Сілва, Фоден, Гріліш (Доку, 72) — Голанд (Альварес, 91).

Реал: Лунін — Карвахаль (Мілітао, 110), Рюдігер, Начо, Менді — Камавінга — Вальверде, Кроос (Модрич, 79) — Беллінгем — Родріго (Діас, 84), Вінісіус.

Попередження: Гріліш, Гвардіол — Карвахаль, Родрі, Менді