Футбольне кліше говорить про те, що у вирішальному матчі може трапитись будь-що. Розумні люди переконані, що більш безглуздою ідеєю, ніж ставка на фінал Ліги чемпіонів, може бути тільки ставка на фінал чемпіонату світу. Зрештою, як свідчать нещодавні приклади Інтера та Челсі, терміни “фаворит” і “аутсайдер” у контексті визначення найкращої команди Європи є недоречними.
Однак цього року загальні настрої все ж схиляються до іншого. Барселона Луїса Енріке вважається відвертим фаворитом берлінського протистояння з Ювентусом — наочно підтверджують це і котирування букмекерів, і очікування провідних експертів. І справа навіть не в тому, що вихід італійської команди в фінал став головною несподіванкою континентального сезону.
Річ радше у тім, що на Олімпіаштадіоні ця Барселона вважалася б фаворитом будь-якої можливої пари.
Мимохіть підіграють такому поділу ролей і суперники Барси. У своїх заявах представники Ювентуса підкреслюють, що не бояться боротьби з каталонцями, але при цьому не можуть уникнути слів на кшталт “жертва” і “страх”. “В суботу ми не погодимось на роль жертви, ми не будемо чекати, поки Барселона заб’є у наші ворота”, — налаштований Макс Аллегрі. “Атакувальний потенціал Мессі, Неймара і Суареса не може не вселяти страх, та ми теж володіємо певною зброєю”, — підтверджує думку тренера Джанлуїджі Буффон. “Усіх лякає тріо нападників Синьо-гранатових, — продовжує Леонардо Бонуччі, — але ми знаємо, що ця команда не обмежується лінією нападу”. Не сприяє створенню позитивного настрою в туринському таборі і звістка про пошкодження Джорджо К’єлліні, через яке лідер оборони Ювентуса буде змушений пропустити сьогоднішній матч. Словом, заклик “Зберігати спокій!” на першій шпальті Tuttosport, лояльного до Старої синьйори видання, говорить багато про що.
Інша справа, що на Барселону не може не тиснути статус відвертого фаворита фінального матчу. Чарівна історія Юве, який вперше за дванадцять років і транзитом через Серію Б отримує можливість позмагатися за звання найкращого клубу Європи, неодмінно привабить нейтральних вболівальників. Традиційний же учасник півфіналів Ліги чемпіонів крім каталонських прихильників може розраховувати хіба що на легіон ґлорігантерів.
Великий Морріссі подав би це таким чином: якщо тореадор загине, ніхто не буде лити сльози, адже всі хочуть лише одного — щоб живим залишився бик. Звірячий магнетизм андердоґа-Ювентуса, за цією аналогією, робить його неперевершеним бугаєм, Барселоні ж, як нікому, пасує роль тореадора. Чи не найбільше для ствердження такого іміджу Синьо-гранатових у цьому сезоні зробив нападник Луїс Суарес — гравець, якому в світовому футболі немає рівних у майстерності володіння червоним капоте.
Правда в тому, що підписання Барселоною Луїсіто, головного футбольного скандаліста сучасності, не могло відбутися у ще більш сприятливий для цього час. Отримуючи заборону на підписання нових футболістів, плямуючи репутацію через історію з трансфером Неймара і змінюючи благочинний контракт із Unicef на угоду з авіалініями Катару, каталонський клуб ніби готувався до приїзду Суареса. Перепоною для цього не змогла стати навіть довготермінова дискваліфікація уругвайця за рецидив із укусом суперника під час матчу чемпіонату світу. Певна річ, постраждалим у тій ситуації був гравець збірної Італії К’єлліні, та привілей проводити паралелі такого штибу ми залишимо для жовтої преси (у неї залишився принаймні ще один герой — Патріс Евра). Набагато цікавішим насправді є ефект, одним із каталізаторів якого за неповний сезон на Камп Ноу встиг стати Суарес.
Загартований каталонською грою престолів, головний тренер Барселони Луїс Енріке нерідко тішив публіку саркастичними зауваженнями, але виділялось серед них одне. “Коли ми програємо, провина лягає на мої плечі, коли ж ми перемагаємо, то хвалять тільки гравців”, — випалив Лучо після того, як в ефірі однієї з радіопрограм Суарес легковажно розкрив тактичні аспекти гри своєї команди. Не помічаючи жодних підступів, уругваєць розповів, що помінятися позиціями з Мессі вони вирішили без попереднього узгодження з наставником. Зрештою Енріке зумів присоромити своїх критиків і отримав належну порцію компліментів, але особливої відзнаки заслуговує і безпосередній Суарес.
Нападник збірної Уругваю уособлює зміну в стилі, яку за минулий рік пройшла Барселона. Акцент на більш прямолінійну гру, різкі контрвипади і поставлені асистентом Луїса Енріке Хуана Карлоса Унсуе стандарти багато в чому спрацював через наявність у складі каталонців Луїса Суареса. “Наша гра більше не схожа на гандбол”, — тішився Жерар Піке. “Нам був потрібен такий гравець, як [Суарес], тому що він дав нам змогу краще контролювати перебіг матчу”, — підкреслював Хав’єр Маскерано. Помилково вважати, що Жузеп Гвардіола та його послідовники визначали пріоритетом відсоток володіння м’ячем, а не кількість створених моментів — Пеп і досі відхрещується від безцільності “тіки-таки” — але не оминути й того, що за Луїса Енріке Барселона почала грати набагато гостріше.
Придбання Суареса і його співпраця з Мессі та Неймаром є найбільш очевидною причиною цієї зміни.
Феноменальні показники гравців групи атаки Барси (чи варто нагадувати про те, що в цьому сезоні тріо МСН записало на свій рахунок рекордні 120 голів?) змінило уявлення про Кулес як про команду, яку визначає її півзахист. Фундаментальним виконавцем у грі каталонців залишився Серхіо Бускетс, зберіг свій вплив Іньєста, важко тепер уявити опорну зону Барселони і без динамічної присутності Івана Ракитича. Проте найбільш вагоме нововведення Луїса Енріке зафіксував акцент на швидкий прохід центра поля і вертикальну гру. Мимоволі пригадується й інша цитата Пепа Гвардіоли: розділяють два типи футболістів — гравці-інтелектуали, які тонко відчувають гру і відповідають за її організацію, та гравці-індивідуалісти, що діють поблизу штрафного майданчика суперника і створюють хаос. Нова Барселона не втратила своє реноме розумної команди, але співпраця Мессі, Неймара та Суареса зробила її набагато більш непередбачуваною в атакувальній фазі.
Антонім передбачуваності, Суарес міг гарантувати новій команді елемент несподіванки, та справжнім сюрпризом стало те, наскільки швидко він знайшов спільну мову з партнерами. Здивувало й те, що знаний егоїст Луїсіто постійно знаходив можливість поділитися м’ячем — більше результативних передач за сезон встиг віддати лише Мессі. І це при тому, що дебютувати в складі Барселони нападник зміг лише в жовтні, після закінчення терміну дискваліфікації за інцидент на чемпіонаті світу.
Простежується важливість Суареса для Барси і в тому, що він безпосереднім чином впливав на більшість знакових матчів каталонців у цій кампанії.
Дебют у першому Ель Класико сезону вибивається з загального ряду — і це не дивно. Суарес вперше за кілька місяців вийшов на поле в офіційному матчі і помітно незручно почував себе на правому крилі атаки Барселони. Закривати фланг нападнику, схоже, довелось несподівано: на початку сезону Енріке з прицілом на повернення Суареса награвав тактичний варіант із Мессі на позиції атакувального півзахисника і парою нападників Неймар-Мунір, але в матчі проти Реала за схемою 4-3-1-2 зіграти не ризикнув. Менше з тим, з порожніми руками уругваєць поле не залишив навіть попри поразку Барселони — на свій рахунок він записав результативний пас на Неймара.
Продовжив роздавати асисти Суарес і в наступних іграх: в матчі проти Альмерії, до прикладу, він вийшов на заміну і створив дві гольові нагоди, які дозволили Барсі відсвяткувати важливу виїзну перемогу. А от із голами було складніше. Представники тренерського штабу захищали Луїса, звертаючи увагу на його старання і чорнову роботу, але з кожним сухим матчем тиск на нападника ставав усе більш відчутним. Свій перший гол у складі Барселони Суарес забив у ворота АПОЕЛа в груповому етапі Ліги чемпіонів, у чемпіонаті ж він зумів відзначитися тільки в останньому турі календарного 2014 року. “Я не був одержимий ідеєю забити і сприймав це спокійно, — пригадує дев’ятий номер Барси. — Але я нападник і приїхав сюди забивати голи”.
А потім почалися справжні проблеми. У матчі проти Хетафе Суарес створив два чудові моменти для партнерів, але жоден із них не був реалізований, і матч закінчився нульовою нічиєю. Ще раніше поповзли чутки про конфлікт між Луїсом Енріке і Мессі — новачок команди Матьє навіть обмовився, що Лео зіштовхнувся з тренером під час тренування. Напруга наростала поступово і досягла точки кипіння після Нового року. Тиждень, впродовж якого Барселона попрощалась зі спортивним директором Андоні Субісарретою, його помічником Карлесом Пуйолем і призначила позачергові вибори президента, отримав кульмінацію у вигляді поразки на Аноеті. Символічно, що єдиним із тріо МСН, кому в той вечір довірив місце у стартовому складі Енріке, був Суарес, — на лаві для запасних залишились не тільки Піке, Ракитич, Алвес і Неймар, а й Мессі, який напередодні не з’явився на відкритому тренуванні Барси.
Реакція Барси на себе довго чекати не змусила: наступний матч, домашня зустріч з Атлетико, став найкращим виступом каталонців у сезоні. Впевнена перемога над суперником, якого Кулес не могли здолати в шести останніх зустрічах, стала переламним моментом їхнього сезону. І відбулось це не випадково: Луїс Енріке нарешті знайшов оптимальний варіант стартового складу, а Луїс Суарес уперше вийшов на позиції центрального форварда. Настільки ж показово і те, що три м’ячі у ворота Матрацників провели троє нападників Барселони, але стоячи Камп Ноу проводжав лише одного гравця — Луїсіто. “Єдиний спосіб зупинити цю хвилю — продовжити перемагати”, — заявив на післяматчевій прес-конференції головний тренер команди. У наступних 32 матчах сезону Синьо-гранатові переможуть 29 разів.
Не буде зупинятися і Суарес. Забивши у першій половині сезону лише 3 голи, в 2015 році він відзначиться 21 м’ячем. Уругвайський бомбардир оформить переможний дубль у виїзному матчі проти Манчестер Сіті, своєму першому матчі в плей-оф Ліги чемпіонів. Дуплетом Суарес вистрелить і в Парижі у протистоянні з ПСЖ. У грі ж проти Реала, яка, по суті, вирішувала долю чемпіонського титулу Ла Ліги, Луїсіто заб’є переможний м’яч Барселони. Свій перший європейський титул (чемпіоном Голландії він свого часу став, залишивши Аякс у січні) Суарес святкуватиме максимально емоційно — його шлях до цього досягнення був вельми довгим і проходив крізь моменти на кшталт минулорічних обіймів зі Стівеном Джеррардом на Селгерст Парк. Поклавши ж медаль чемпіона Іспанії у національний кубок, Луїс готується до того, щоб за сезон у Барселоні завоювати стільки ж трофеїв, скільки він встиг за всю попередню кар’єру — на оформлення треблу в Берліні уругваєць налаштований, як ніхто.
Залишивши Ліверпуль заради боротьби за трофеями, Суарес не прогадав і втілив в життя свою головну амбіцію. Агресивний і цілеспрямований, він уособлює не лише новий стиль Барси, а й усю жагу цієї команди до перемог. Він і досі без зайвих роздумів кидається за найбільш безнадійними м’ячами, наважується на індивідуальні проходи і удари з найменш зручних ситуацій і справляє враження чи то божевільного імпровізатора, чи то людини, кожен крок якої розпланований наперед. Вогник в очах Луїсіто не погаснув і після того, коли він змінив команду, в якій на нього всі дивилися, як на єдину надію, на команду зірок.
Та найголовнішим здається те, що на Камп Ноу Суарес скидається на футболіста, який отримує щире задоволення від гри.
Колишній одноклубник Пепе Рейна називає Суареса “природженим переможцем”. Партнер Хав’єр Маскерано кличе його “звіром”. Легенда Ліверпуля Діттмар Гаманн заходить навіть далі, називаючи Суареса “вбивцею”. Безжальний і безкомпромісний, Луїс Суарес давно вже отримав статус футболіста, якого ненавидять всі, крім вболівальників команди, за яку він виступає. Ну і, певна річ, його партнерів: той же Рейна пригадує, що на тренуваннях завжди хотів грати в одній команді з Луїсіто. Та як жахливо брудний гравець і нападник, контракт якого обійшовся Барселоні у понад 80 млн євро (для порівняння: найдорожчим трансфером туринської команди є 15-мільйонний Альваро Мората), Суарес приречений стати головною мішенню для критики вболівальників Ювентуса. Не дати розвернутися грізному уругвайцю — означає поставити на місце вискочок із Каталонії.
Та зрозуміло, що просто так здаватися не збирається і тореадор.
Ярослав Друзюк, Football.ua